Знайти новий дім, адаптуватися в чужому місті й почати власну справу — усе це змогла втілити переселенка Анна Григоревська. Після початку повномасштабного вторгнення вона залишила Харків, куди колись переїхала з Дніпропетровщини, і зупинилася в Тернополі. Саме тут — попри невизначеність і страх — дівчина ризикнула й відкрила власну кав’ярню.
“Якось воно так само собою все склалося. Спочатку, знаєте, з жартів. Але дійшло до того, що орендували приміщення, почали робити ремонт і відкрились. Це щось нове для тебе і ти не знаєш, як воно повноцінно все працює. Ми брали навчання по відкриттю кав’ярні, по тому, як готувати каву”, – розповідає вимушена переселенка, підприємиця Анна Григоревська.
Найскладнішим моментом для Анни було наважитися розпочати свою справу. Але завдяки наполегливості й підтримці найближчих, дівчині вдалося створити простір, до якого після першого візиту люди повертаються знову і знову. Кав’ярня, що на вулиці СИмона Петлюри, — невелика, але зі атмосферою, яку відчуває кожен відвідувач. Анна все продумала до дрібниць: меню, зону з дитячим куточком, книжки, настільні ігри, стіну з фото гостей у стилі полароїд тощо.
“Ти більше розраховуєш на постійних гостей. Тому треба будувати з ними комунікацію, шукати точки дотику. Зараз у нас ну гостей 20, які з першого дня”, – каже Анна Григоревська.
Анна Григоревська додає: незважаючи на те, що відкривати нову справу у такий складний час було не просто, вона не переставала вірити у себе та працювати над задуманим.
Історія Анни — не лише про каву. Це історія про силу вчасного рішення, про пошук свого місця після втрати й про те, як маленька справа може дати відчуття дому навіть у новому місті.