Тернополянка Тетяна Охрицька показує одну із перших своїх серйозних робіт – вовняне пальто, яке зваляла власноруч ще понад десять років тому. Каже, тоді лише знайомилася з технікою, вчилася на помилках, але вже розуміла — це справа не на один день. Про такий вид рукоділля дізналася через інтернет, так і захопилася. Починала з простого – валяння квітів, невеликих аксесуарів, шарфів. Нині ж у доробку тернополянки тисячі речей: сукні, жакети, шапки, накидки, намиста й навіть сумки.
Створення вовняних речей щоразу займає різну кількість часу. Все залежить від складності задуму та натхнення. Левову частку займає і підготовчий процес, розповідає Тетяна Охрицька. Спершу народжується задум, далі — ескізи, підбір матеріалів, кольорів, фактур. Іноді повноцінний виріб з’являється за добу, іноді на це йде тиждень-два. Працює майстриня у техніці мокрого валяння, яка потребує чимало сили, зате дозволяє отримати міцний пластичний виріб без жодного шва.
“Береться вовна, яка зістрижена з овечки, розчесана, пофарбована, а часом не пофарбована. Розкладається, потім вона змочується милом і водою. Руками це все треться до того стану, поки вовна не перетвориться на войлок,” – розповідає Тетяна.