Гематоліогічне відділення дитячої лікарні Тернополя, на стінах у коридорі яскраво розмальовані персонажі з казок і мультфільмів. Та цього не бачать маленькі пацієнти, дехто з них навіть місяцями не виходить з лікарняної палати.
Лілія Дунець – мама 11-річного Ярослава, розповідає – півтора року тому у сина виявили онкозахворювання, спочатку лікувалися у Києві, зараз – на підтримуючій хіміотерапії у гематологічному відділенні дитячої лікарні Тернополя. Внаслідок цієї процедури організм не може виробляти достатньої кількості тромбоцитів, що відповідають за зрортання крові. А єдиний в області клітинний сепаратор крові, що працював у станції переливання крові, вийшов з ладу.
– Ми вже зверталися в різні інстанції, нас ніхто не чує, ніхто не розуміє нашої проблеми і вважають, що батьки можуть справитися з такою ситуацією самі. Але ми самі справитись не можем, в зв’язку з тим, що в мене була ситуація, наприклад, в понеділок 17 тромбоцити, в середу – 11, а за тромбоконцентратом треба їхати за кілометри, – розповідає мама хворого хлопчика Лілія Дунець.
Одинадцятирічний Ярослав завжди з нетерпінням чекає аналізів, розповідає пані Лілія, він все розуміє і дуже засмучується, коли рівень тромбоцитів падає, бо бачить, як це пригнічує маму. За життєвонеобхідним тромбоконцентратом батькам хворих дітей доводиться їхати у Хмельницький. А це все час і гроші. Мама хворої дворічної Діанки Людмила Тишлюк розповідає: потерпає за життя донечки кожну секунду. У дівчинки кров перша мінус, а це ще більше ускладнює ситуацію, бо важко знайти донора.
– За 3 місяці ми вже 3 рази їздили по тромбоконцентрат. Один раз в п’ятницю поїхали, нам донор не підійшов, треба було ше раз їхати і ми 5 днів ходили з тромбоцитами 20, тільки 20 тисяч і це був дуже великий ризик, – каже мама хворої дівчинки Людмила Тишлюк.
– Ситуації бувають дуже небезпечні, тому що дитина виснажена і вени її виснажені хіміотерапією, і в зв’язку з цим може виникнути непередбачувана ситуація, може бути шлунково-кишкова кровотеча, може бути ниркова кровотеча і може бути крововилив в головний мозок, який може закінчуватися летально, – пояснює завідувач гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні Людмила Рудько.
Вони ізольовані від світу і спілкуються лише з мамами та лікарями. Будь-яка інфекція, удар, навіть чхання можуть стати смертельними, кажуть лікарі.
Не могла залишатися осторонь цієї проблеми Оксана Іноземцева. Жінка усвого часу була головним педіатром області. Нещодавно прийшла у гематологічне відділення, аби провідати дитину знайомих і була шокована тим, що за тромбоконцентратом люди їздять аж у Хмельницький.
– Я просто зрозуміла, що це недопустимо, бо по-перше, навіть якщо повезуть той тромбоконцентрат, то його точно він на 50 процентів не є якісний, що переливають дитині неповноцінний концентрат, я так розумію, – говорить екс-головний педіатр області Оксана Іноземцева.
У Тернопільській обласній станції переливання крові кажуть – клітинний сепаратор крові пропрацював 15 років і вийшов з ладу. Новий не купують, бо нема грошей. Нещодавно обласна влада виділила мільйон гривень, потрібно ще мільйон.
– До кінця року ми маємо заплатити фірмі гроші, той мільйон, що в нас є і сказало фінуправління обласної ради, що вони знайдуть додатково, як вони там його знайдуть, ну не може бути так, щоб в резерві не було грошей. Я в то не вірю, що Овчарук – голова обласної ради Віктор Вікторович, він розуміє, що таке медицина, вони знайдуть, – переконаний головний лікар Тернопільської обласної станції переливання крові Петро Лучанко.
Оптимістичні прогнози і в голови Тернопільської облдержадміністрації Степана Барни. Він запевняє – питання на контролю, і до кінця року клітинний сепаратор крові буде.
– Я в курсі цієї проблеми. Я пам’ятаю, зверталися з цього приводу до мене люди. Ми на сесії виділили 1 мільйон 700 тисяч гривень і це дасть можливість до кінця року закупити дане обладнання. Сподіваюся, це дасть можливість зберегти життя і здоров’я дітей і людей, і все зробити, щоб люди почували себе комфортно, – запевняє голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна.
А поки що спокій і комфорт батькам маленьких пацієнтів тільки сниться.
