додому суспільство “Один із крутянців, перед тим як був розстріляним, заспівав “Ще не вмерла...

“Один із крутянців, перед тим як був розстріляним, заспівав “Ще не вмерла України”, – сьогодні 96 років бою під Крутами

566

"Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній Тобі" – виставку, присвячену 96-й річниці бою під Крутами, відкрили сьогодні в Державному архіві Тернопільської області. Там можна побачити документи, публікації, спомини та інші матеріали, присвячені бою під Крутами. 29 січня з того трагічного для всіх українців дня минає 96 років. Цього дня 1918 року відбувся бій нечисленного українського війська проти армії російських більшовиків, яка наступала на Київ. Майже три сотні українських юнаків загинули у нерівному бою.

З української сторони на захист рідної землі стало близько 600 юнаків. Тоді як армія більшовиків налічувала майже 6000 воїнів. Бій відбувся на залізничній станції Крути – між Бахмачем і Ніжином – за 100  кілометрів від Києва. Тривав він 5 годин. За словами істориків, з українського боку загинуло 10 старшин, майже 250 юнаків Першої Української юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та близько 50 студентів. Майже 30 вояків потрапили у полон і були розстріляні. Втрати більшовиків за різними даними становлять від кількох сотень до двох тисяч.

Ольга Дишлюк, головний спеціаліст Державного архіву Тернопільської області: "Один із крутянців, перед тим як був розстріляний, заспівав наш гімн "Ще не вмерла України". Його ім'я – Григорій Пипський".

Ольга Дишкалюк зачитує спогад одного з крутянців Ігора Лоського, який опублікований у Літописі Червоної калини у 1932 році.

Ольга Дишлюк, головний спеціаліст Державного архіву Тернопільської області: "Трупи розстріляних більшовики скинули просто до ями. Але після відходу останніх, селяни поховали їх по християнських звичаях. На могилі поставили хрест. Це дало змогу пізніше вже, коли українці з німцями повернулися до Києва, викопати тіла замучених і привезти до Києва. І в самий розквіт запашної весни прибула з Крут сумна балка, тяжко було між тими подібними між собою віднайти рідних, близьких, друзів, знайомих. А на наступний день потягнувся з двірця сумний похід. Лише за кількома тілами не було нікого крім товаришів по шкільній лавці і зброї. Це були гімназисти-галичани, які своєю кров'ю, принесли першу жертву на вівтарі української соборності".

Крім представлених документів, які розповідають про саму подію, споминів очевидців та численних публікацій, присвячених бою під Крутами в Державному архіві Тернопільської області можна побачити картини Юрія Чумака. Художник писав їх в середині 90-х років, коли про Крути навіть і мови не було. Юрій Чумак шукав інформацію, аби  найбільш правдоподібно відтворити ті події, працювати над картинами було не легко, каже художник, бо це трагедія українського народу.

Юрій Чумак, художник: "Більше в мене були не то що патріотичні почуття, а більше людські. Мене дуже вразило, що держава, яка утворилася, в довгтй період відсутності державності, не було кому захищати її. І коли нарешті з'явилася така можливість, виявилось, що крім дітей, нема кому її захищати".

Не зважаючи на різне трактування бою під Крутами, люди повиннні пам'ятати, що саме після Крут українці усвідомили, що незалежність виборюється у жорстокій, кривавій боротьбі. Саме в цьому полягає зміст цієї непересічної події, кажуть історики.