Мир за всяку ціну – це поразка, каже заступник командира добровольчого батальйону ОУН, який дислокується в селищі Піски поблизу Донецька, Борис Гуменюк. Чоловік разом з побратимами у Тернополі розповів про війну, перемир’я, а ще презентував свою фронтову книжку «Вірші з війни».
Не можна говорити про мир, коли ворог на українській землі, переконаний заступник командира добровольчого батальйону ОУН Борис Гуменюк. Іншого виходу, як воювати немає, каже боєць, зараз треба вигнати ворога з України, бо можемо втратити соборність. Мир за всяку ціну – це поразка.
– Не хочу такого миру і не хочу такого життя, я не хочу рятувати свою шкіру за будь яку ціну. Я переконаний, якщо зараз ми підемо з поля бою, рятуючи власні шкури, то через 10 років на це поле бою повернуться наші сини і будуть вирішувати те, що зараз не вирішили ми. Так вже сталося, ми не винні, на нас напали, – розповів заступник комадира добровольчого батальйону ОУН Борис Гуменюк.
Військове керівництво України наразі не готове перемагати, каже Борис Гуменюк.
– Мені телефонують з різних куточків України чоловіки, які хочуть в батальйон. Я питаю, чому вони не йдуть в армію. Ще три місяці будете в умовно кажучи учебці, в навчальних центрах і не факт, що вас відправлять на Донеччину, ви можете бути в Житомирі. Відповідь проста: ми не довіряємо цим генералам і не хочемо служити під їх керівництвом. Це найбільша проблема, коли народ не довіряє своїй владі, а солдати не довіряють своїм генералам. Тому потрібні зміни, – говорить Борис Гуменюк.
Заступник командира добровольчого батальйону ОУН по роботі з резервом Василь Кіндратський спростовує міф, що на Сході воює більше західняків, близько 70% бійців в батальйоні російськомовні.
– Я коли прийшов в батальйон 3,5 місяці тому, мені було дуже дивно те, що в нашому батальйоні самі східняки, з центральної України, десь 70% російськомовних. Мені було як галичанину навіть соромно, бо нас зі Львова приїхало троє, – пояснює заступник командира добровольчого батальйону ОУН Василь Кіндратський.
Бійці батальйону ОУН дякують усім волонтерам і небайдужим за допомогу, кажуть без цього вони б там не вижили.
– Повірте, кожен шматок хліба, який передають бабусі туди, тоді хочеться бити і бити ворога далі. І я низько кланяюся кожній українській родині, яка це робить, – каже заступник командира добровольчого батальйону ОУН Олександр Потебенько.
– Всі, хто пішов туди, вони захищають нашу державу, основна думка, чого вони туди вийшли звучить по одному: вони туди пішли за дітей, за ненароджених дітей, за народжених дітей, наша родина там стоїть за дітей своїх, так і за наших. Тому ще раз просимо про допомогу, і просимо вступати в наші ряди, бо перемога тільки за нами, – вважає Катерина Потебенько, яка очолює комітет дружин, матерів, сестер бійців.
У Тернополі Борис Гуменюк презентував фронтову книжку «Вірші з війни».
