Чи не всі матеріали, завдяки яким вдалось докладно дізнатись про Степана Данилишина, – це ось такі прижиттєві альбоми з вирізками, афішами, фотографіями, які трепетно берегла донька Валентина Данилишина. А відкрила ім'я Степана Данилишина Україні мистецтвознавець Віра Стецько в 2011 році, коли на замовлення всеукраїнського художнього журналу працювала над статтею про Тернопільський драматичний театр.
Степан Данилишин народився на Хмельниччині, навчався, зокрема, на початку 20-х років минулого століття в Київському художньому інституті в класі основоположника нового монументального мистецтва Михайла Бойчука, про що свідчить ось це унікальне фото. З 29-го року на бойчуківців почались гоніння і Степан Данилишин виїздить в Ленінград і вступає до тамтешньої академії.
Під час Другої світової, а фашисти дозволяли театри, працює в Проскурівському музично-драматичному театрі. Ще встигає повоювати в рядах Радянської армії, по війні працює в театрі Коломиї. Останні 20 років життя Степан Данишин працював у Тернопільському драмтеатрі, створюючи костюми і загалом сценографію вистав.
Віра Стецько, мистецтвознавець, дослідник життя і творчості Степана Данилишина: "Говорячи про Степана Данилишина як про сценографа, хочу відзначити, що він зробив такий вагомий внесок взагалі в сценографію і України, і Тернопільщини. Особливо йому вдавалися вистави на українську тематику, українська класика. Тому що ми знаємо – що таке театр? Театр – це коли є той добрий творчий тандем: режисер, художник і актор".
Ті, хто знав особисто Степана Данилишина, і працював із ним, кажуть, що він був надзвичайним професіоналом і незабутньою людиною.
Емілія Нестерович, актриса, яка працювала зі Степаном Данилишиним: "Я його учениця. Він в нас викладав історію костюма. Це надзвичайна людина була і дуже цікава. Ми тільки його чекали – цього уроку, бо він завжди щось цікаве розказував і завжди так: "Ой, дітки мої…", знаєте, так було приємно. А потім вже в виставах була зайнята, з костюмами були зв'язані ми".
Люся Давидко, актриса, яка працювала зі Степаном Данилишиним: "Цей чоловік – знаменитий наш добрий художник, дуже позитивний чоловік, він був на весіллі моєму посаженим батьком – зі сторони мого чоловіка він і Сусанна Василівна Коваль. Тому сьогоднішня подія для мене дуже-дуже приємна".
Віра Самчук, актриса, яка працювала зі Степаном Данилишиним: "То лишилося в душі як людина і як художник. Він такий був… Ну ми тільки прийшли з інституту з чоловіком, а він, знаєте, якось як під своє крило взяв. І коли ми тільки почули, то вже йдемо. А потім були "Голубі олені" – чоловік там був задіяний і я теж задіяна, "Незабутні". Так що дуже рада, що йому відкривають цю дошку, що люди будуть знати, підходити, хто це. Низький уклін тим, хто до цього приклався".
Валентина Данилишина, донька Степана Данилишина: "Щиро вдячні тернополянам, що прийшли розділити мою з братом радість по встановленню меморіальної дошки. Татко дуже любив Тернопіль. Останні 20 років він тут жив. І я так думаю, що він сьогодні, він сьогодні точно з нами".
