
Керує дитячим хором та дякує. З раннього дитинства Марія Тиха любила ходити до храму, а з 10 років почала співати у церковному хорі. Жінка зізнається, відчувала там своє справжнє місце, і якщо через хворобу не могла бути на літургії, то засмучувалася. Дяківництво вона ніколи не сприймала як професію, адже вважає це своїм покликанням і джерелом радості. Вперше обов’язки дякині змогла виконала ще в 11 класі.
Відтак Марія Тиха вже 17 років присвячує себе цій діяльності. Спочатку вона дякувАла в храмах Тернополя, згодом разом із чоловіком-священником служила в Канаді, а після повернення на батьківщину продовжила свою діяльність. Жінка ділиться, найважче для неї у служінні – виконувати скорботні пісні під час парастАсу чи похорону, але, попри це, вона не уявляє свого життя без цієї справи.
“Це не професія. Тут я відчуваю себе на своєму місці. Відчуваю Божу присутність, Божу благодать, особливо, коли стараєшся у кожне слово, у кожну молитву вкладати не тільки нотну грамотність, але вкладати і душу”, – розповідає дякиня храму Успення Пресвятої Богородиці Марія Тиха.
Декан Тернополя та настоятель храму Успення Пресвятої Богородиці Віталій Козак каже, у XVIII столітті посаду дяка обіймали лише чоловіки, оскільки до їхніх обов’язків входило й навчання дітей. Тоді вважалося, що чоловіки освіченіші, в той час як жінкам відводили роль господині та матері. Сьогодні ж жінки, нарівні з чоловіками, займають усе більше посад. Віталій Козак запевняє, у такій справі, як дяківство важливий не лише професіоналізм, а й духовність.
“Щоби людина заангажовувалася і тоді у дійсності ми отримуємо той результат, який хочемо отримати, щоби спів у церкві був молитовний. Ну і дуже часто жінки, вони набагато успішніші у цьому, а ніж чоловіки навіть”, – ділиться Віталій Козак.
Нагадаємо, у грудні 2017 року Верховна Рада України скасувала перелік із понад 450 професій, які раніше були недоступні для жінок.