Головна конкурс віршиків Лілія Юник-Волколуп *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

Лілія Юник-Волколуп *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

Лілія Юник-Волколуп, село Іванківці Зборівського району

Ми українці,ми всі України діти
Скільки ще можемо біди і болі терпіти
Скільки ще голову низько схиливши на груди
Можемо бути рабами,хіба ми не люди?
Ми малороси, хохли чи господь його знає
Як там неситий москаль нас іще називає?
Ми українці ми діти одної мами
Не дозволяймо її розривати кусками
Ми мусимо бути міцними і бога прохати
Щоб зайди несміли і носа свого показати.
А ще є невдячні сини і зажерлеві доні,
Які вже забули про мамині теплі долоні,
Які, як той Юда, Хреста віддають на розпяття нещасну вкраїну
Без совісті та без сумяття
Ті Юдині гроші кровю людською умиті
Ні совість, ні душу нікому за них не купити
Боронимо тільки своє, нам чужого не треба
І молимо господа Бога святого із неба
Слава героям які помирають і до нині
І тим що виборюють волю своїй Україні!

Сирітка
Сумує тиша в мареві нічнім
Ще один день минув як небуло
Лиш ти схвильована не спиш у нім
І дивишся з зажурою в вікно
Хвилини смутку в душу заповзли
Перед очима спогади живі
Згадала батька, матір як були
Всі разом всі щасливі молоді
Далеко батько твій в хвилину цю
Повір, так хочеться йому сказати
Про те, що наболіло від жалю
І те, про що не сила вже мовчати
Далеко батько…Ти ж ростив її,
Згадай як народилося дитятко
Як рученята кволі ще, малі
До тебе простягала..Татко,татко!
Як ніженьки зробили перший крок
З’явився перший зубчик у малятка
Чистіше і ясніше від зірок,дивилися маленькі оченятка
Як перший раз ішла у перший клас
Матуся донечку за ручку проводжала…
Не дочекалася вона, не дожила
І зірочкою в небі синім стала
А хто ж дитя на шлюб благословить?
Щасливу долю доні побажає
Підтримає у цю щасливу мить?
Ти знаєш? Ні, напевно ти не знаєш.
При батькові живому сиротина
Згадай і спамятайся, пробудись
Це ж плоть від плоті, це твоя дитина
А може ще чекає як колись
Бо разом з нею ти не порадієш
Внучат своїх малих не пригорнеш
Бо свого щастя із тобою не розділить,
Твоя кровинка.В далині будеш.
А потім через пару довгих літ,
До тебе старість раптом завітає
Чи знаєш, що у тім гнізді чужім
В глибокій старості тебе чекає.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here