Головна духовність Храм у Великих Дедеркалах Шумського району – дзеркало історії України

Храм у Великих Дедеркалах Шумського району – дзеркало історії України

618

Невдовзі по 1730-ім році в маєтку власника Великих Дедеркал Анатолія Вишпольського спалахнула пожежа. Коли полум’я дісталося даху житлового будинку, поміщик звернувся до селян з проханням врятувати бодай образ Спасителя, який йому заповіли предки, і пообіцяв нагороду. Сміливець знайшовся і виніс із полум'я ікону неушкодженою. Одразу ж пожежа стихла. Вбачаючи у цьому Боже диво, Анатолій Вишпольський тоді ж вирішив збудувати костел. Так, за місцевим переказом, почалася історія нині церкви Святого Миколая у селі Великі Дедеркали Шумського району. Її історія – відображення історії України, бо залежно від держави, до якої належали Великі Дедеркали, був цей храм кілька разів католицьким та православним і навіть – майже тюрмою.

Зараз великий монастирський бароковий комплекс не в найкращому стані: і зовні, і всередині на ньому залишила свої відбитки історія. А була вона непроста і багата як на зле, так і на добре. Мешканці Великих Дедеркал із гордістю стверджують, що саме у цьому костелі, збудованому католиками-реформаторами, хрестили маленького Гуго Коллонтая, який народився у Великих Дедеркалах у 1750-му році. Чи справді хрестили тут, ще потребує дослідження.

Іван Данилюк, сільський голова с. Великі Дедеркали Шумського району: "Багато версій існує, що саме в цьому храмі хрестився видатний польський діяч, один із творців першої польської Конституції Третього травня Гуго Коллонтай, який народився в Великих Дедеркалах. По історичних даних, що храм почав будуватися в 1733-34 роках, і вже офіційно повністю почав діяти в 1754 році, а, відповідно, на всю округу був один польський такий великий храм".

Із часом навколо костелу виростають високі мури і вежі, а ще – келійний корпус із внутрішнім подвір'ям. У 1795-му Великі Дедеркали за третім поділом Польщі відходять до імперії Романових. Попри це як католицький монастир діяв аж до 1891 року. Зрештою, храм стає православним і Святомиколаївським. Як свідчить напис на мідній дошці, знайденій у 1992 році у його стінах: "Цей чесний храм в ім'я спасителя Христового Миколая Чудотворця Мирлікійського при учительській семінарії в селі Великі Дедеркали, приведений в благопристойний вигляд за обрядом святої Православної церкви в перший рік успішного царювання благочестивішого правителя імператора всієї Руси, самодержця Миколи Олександровича Другого… і освячений архієпископом Волинським і Житомирським Модестом 11 червня 1895 року."

Іван Данилюк, сільський голова с. Великі Дедеркали Шумського району: "До Першої світової війни, до 1915 року тут була вчительська семінарія. Тут викладацьку діяльність здійснював визначний художник на той час Лазарчук, Андроник Лазарчук. І говорять старожили, що була унікальна бібліотека, але в 1915 році, коли вже бойові діїі підійшли до Почаєва, вчительська духовна семінарія була евакуйована в місто Бахмут Донецької області".

У 1920 році храм був знову римо-католицьким, а в 21-му році в монастирі містився батальйон Корпусу прикордонної охорони. Як тільки Великі Дедеркали відійшли у 1939 році до СРСР, в монастирі розташувався райвідділ НКВС, у підвалах обладнали камери для допитів. У Другу світову в комплексі містився осередок польської самооборони. Нині у церкві – лише фотографія чудотворного образу Спасителя, заради якого історично цей храм і збудували. Сама ж ікона, розповідають місцеві мешканці, знаходилась у церкві до 1943 року, а потім її вивезли. Кажуть, до Польщі. В повоєнний час у монастирі був і кінотеатр, і будинок перестарілих, а в 1976 році у монастирі і храмі на двадцять років розмістили виправний заклад для алкоголіків – єдиний у Тернопільській області лікувально-трудовий профілакторій. Сам костел вісімнадцятого століття перетворили на двоповерховий цех.

Василь Кисляк, колишній працівник ЛТП, прихожанин церкви Св. Миколая у В. Дедеркалах Шумського району: "Стояли токарні станки, фрезирувальні, на другій половині стояв сварочний цех. Коли стояли тут токарні станки, вібрація йшла і воно почало осипатися, почалась така руйнація. От даже зараз по стінах йдуть шви осадки фундаменту".

Після ліквідації ЛТП відповідно до Указу Президента України про повернення культових споруд у 1993-му церкву передали громаді, і вона почала діяти як храм Святого Миколая Української православної церкви Київського патріархату.Відтоді прихожани намагаються привести церкву до ладу.

Василь Кисляк, колишній працівник ЛТП, прихожанин церкви Св. Миколая у В. Дедеркалах Шумського району:  "Роботи тут ше хватає. Бачите, вже воно тягнеться більше 15 років. Ну, тут хто скільки може, але люди стараються. А докінчити повністю – то нема фінансів, щоб його доробити так нормально, щоб зайти і подивитися. Найбільше, що нас зараз турбує – це наружна робота фасаду з вулиці. Найсаме страшніше, що воно зараз дивиться на півтериторії району".

Коментарі

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here