Батьківський день провели у Бережанській виховній колонії. Тут відбувають покарання здебільшого ті, кому від 14 до 18, тому побачити рідних їм важливо. Аби батьки самі могли побачити, в яких умовах перебувають їх діти, батьківські дні у Бережанській колонії проводять двічі на рік: навесні і восени. Родичі засуджених, з якими ми спілкувались, казали, що за час перебування за гратами їх діти однозначно змінились на краще.
У Бережанській виховній колонії батькам показували, де сплять їх діти, що їдять, як і де навчаються. Умовами батьки залишились задоволені. Кажуть, навіть добре, що син свого часу потрапив сюди. Не став би кращим, якби не Бережанська виховна колонія, визнають і вихованці.
Надія Слободянюк, мама вихованця Бережанської виховної колонії з Вінничини: "Ну як вже його життя склалося так, що він попав в колонію, то я рада, що він попав іменно сюда, що його тут навчать, що він буде мати і спеціальність, і так змінився характером, і всім".
Сергій, вихованець Бережанської виховної колонії: "Та я би не змінився. Я попав сюди і мені допомоглии тут змінитись в кращу сторону. Трохи добре, що я сюди попав".
Вадим Лембрик, начальник Бережанської виховної колонії: "Наші вихованці здобувають тут хороший життєвий досвід і всіх в них на думці звільнитися раніше з нашої установи, і вони всі хочуть жити чесно, працювати, заводити сім'ї. Ніхто не хоче йти і дальше займатися крадіжками чи іншими правопорушеннями".
Це зараз вони співають, грають в оркестрі, декламують вірші, беруть участь у сценках, а раніше їх цікавила вулиця і компанії, які і привели за грати. Тому для виховання у колонії залучають і церкву, і державні, і громадські, і релігійні організації – все для того, аби достукатися до душі підлітка.
Отець Михайло, капелан Бережанської виховної колонії: "В миру нам зустрічаються люди з меншими гріхами, з меншими проблемами, а тут зібрані з цілої України з великими проблемами я би не сказав їх, а їх сімей. Все, що в кожній церкві робиться – це Святі тайни, особиста розмова, це вивчення їх минулого, тобто я спілкуюся з батьками, дзвоню до сестер, братів, бабусь, дідусів, – до тих, хто жили і їх знали до того.
Ольга Хрептак, начальник відділу Бережанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді: "Щосереди наш фахівець приходить і проводить з хлопцями чи то індивідуальну роботу – можливо, у них є питання щодо налагодження сімейних стосунків, чи інші такі питання, окрім того центр проводить групові заходи, як от тестування, анкетування, брейн-ринги, профілактичні ігри".
Марія Винник, представник Християн віри Євангельської: "Це поклик моєї душі, мого серця – зустрічатися з такими дітьми, які залишені прав батьківства, які залишилися сиротами і це розуміння, що таких дітей сильно любить Господь – я їм несу цю науку".
У Бережанську виховну колонію потрапляють педагогічно запущені діти, кажуть вихователі, буває, що і в 16 років юнак і читати та писати до ладу не вміє.
Борис Новицький, директор загальноосвітньої школи Бережанської виховної колонії: "Наше основне завдання, може й не стільки навчити, скільки він сам би відчув, сформувати в ньому потребу вчитися. І це найбільше завдання, яке переслідує наша школа".
Після дев'яти місяців у колонії онука не впізнати, каже Ольга Атаманчук.
Мар'ян та Ольга Атаманчук, вихованці Бережанської виховної колонії з Івано-Франківщини бабуся вихованця Бережанської виховної колонії з Івано-Франківщини: "- Я вийду додому, я буду помагати, погано, що мене зараз дома нема і я не можу помогти. В дечому так, добре, що я попав сюда, я навчився то, то, то, мені не було то цікаво, а зараз мене охопила зацікавленість навчатись.
– Він погано школу відвідував, а тепер каже, що хоче навчатись, хоч він як вийде, то перерве навчання, але каже, що хай заочно, але закінчити 11 клас".
На виховання працює навіть трьохсотлітня будівля монастиря, в якому розміщене ПТУ, де здобувають фах муляра, столяра, слюсаря вихованці Бережанської колонії.
Петро Довбенко, директор Бережанського професійно-технічного училища: "Діти, коли приходять сюда, в це приміщення, їх зразу вражає ця старовина, ця історичність і ми стараємся підтримувати такий дух історизму, щоби вони відчували це коріння, щоб вони відчували, що вони є нащадки тих людей, які побудували цю красу".
Зараз у колонії всього 105 засуджених і такій малій кількості вихованців тут радіють.
Вадим Лембрик, начальник Бережанської виховної колонії: "У відповідності до нового прийнятого Кримінально-процесуального кодексу зараз мова не йде, щоб першочергово засуджених за правопорушення першочергово помістити під варту. Тому зараз даний контингент в нас зменшився і ми в тому числі раді, шо він зменшився".
