Б’є – то не любить! Домашнє насильство в умовах війни в Україні не зникло, не стало менш важливим, а пов’язані з ним проблеми залишилися такі ж, як в мирний час або ще більше загострились. Упродовж минулого року до територіальних підрозділів поліції області від громадян надійшло понад 9 тисяч заяв та повідомлень, пов’язаних з домашнім насильством. За даними управління превентивної діяльності Головного управління Нацполіції області, на профілактичному обліку за вчинення домашнього насильства перебуває понад 3 тисячі осіб. За результатами перевірок поліцейські розпочали 123 кримінальні провадження. Чому важливо повідомляти про випадки домашнього насильства? Як зупинити кривдника? Як допомогти постраждалим?
Домашнє насильство – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Від нього страждають діти, чоловіки, люди похилого віку, проте 90% постраждалих від насильства – саме жінки. Щорічно понад мільйон українок зазнають фізичного, економічного, сексуального насильства та психологічного тиску в сім’ї, від рук домашніх кривдників гине близько шести сотень жінок. За допомогою звертається тільки кожна десята. Хтось і досі вважає: якщо б’є, то і любить, хтось не хоче виносити сміття з хати, а хтось боїться ще більшої агресії. Особливо вразливими до насилля є діти. Якщо у сім’ї є дитина, яка стала свідком домашнього насильства, вона автоматично також вважається постраждалою. Усім тим, хто досі терпить, нагадуємо – українське законодавство гарантує невідворотність покарання для кривдника. У 2017 році в Україні ухвалений Закон України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким встановлено не лише адміністративну та цивільно-правову, але і кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Тернопільська міська територіальна громада стала учасницею проєкту UNFPA з розбудови муніципальних систем запобігання та протидії домашньому насильству -“Міста і громади, вільні від домашнього насильства”.
Усі служби, задіяні до попередження та протидії насильства, координують між собою роботу для того, щоб надати оперативну допомогу усім, хто цього потребує.
– Звичайно, кожен сигнал у нас фіксується на лінії 102, яка, при нагоді скажу, працює цілодобово. І тоді вже при при надходженні повідомлення (не важливо, чи це юридична, чи фізична особа, люди прості перехожі громадяни) цей виклик реєструється і за наявною інформацією направляється спеціальна мобільна бригада запобігання та протидії домашньому насильству на той чи інший випадок, який кваліфікований як домашнє насильство, – розповідає начальниця сектору протидії домашньому насильству Галина Гуменюк.
З 2017 року в Україні працюють мобільні групи поліції «ПОЛІНА», які створені для реагування саме на виклики про домашнє насильство. Якщо у місті такий підрозділ – на виклик приїде саме він. За фактом вчинення домашнього насильства правоохоронці проводять оцінку ризиків, надають допомогу, можуть затримати кривдника або винести йому терміновий заборонний припис наближатися до потерпілої. Далі правоохоронці інформують представника міської ради, управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей про факт насильства. Виїжджає спеціальна мобільна бригада, яка вивчає потреби сім’ї, спілкується з сусідами.
У денному центрі соціально-психологічної допомоги фахівці оцінять потреби та складають індивідуальний план безпеки; надають психологічну, юридичну чи консультацію соціального працівника, розкажуть про права постраждалих та можливості отримання допомоги, з дітьми проводять заняття з арттерапії. Фахівці центру розповідають, зазвичай потерпілі потребують невідкладної психологічної допомоги.
Матеріал виготовлений за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
