Сьогодні минає рік як не стало письменника, літературознавця, громадського діяча, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, уродженця села Росохач Чортківського району Степана Сапеляка. У бібліотеці – музеї "Літературне Тернопілля" відкрили виставку з численними унікальними документами, фотографіями та книгами. Виставку також приурочили до іншої дати – у 2013 минає сорок років як у Чорткові саме Степан Сапеляк підняв синьо-жовтий прапор, за що був репресований Радянською владою. А після п'яти років позбавлення волі та трьох років заслання повернувся в Україну, щоб жити, творити і будувати Незалежну державу.
Степан Сапеляк народився в селі Росохач Чорткіського району у березні 1951 року. Зростав Степан у традиційній українській родині греко-католицького обряду, де панував культ Шевченка, Святого Письма, народних пісень і танців, пам’ятали в сім’ї й підпілля УПА. Згодом через несумісність життя в родині і в суспільстві, Сапеляк вступає до створеної в його рідному селі підпільної патріотичної організації. Вночі 21 січня 1973 року, з нагоди 55-ї річниці проголошення Української народної республіки, Степан і ще кілька юнаків вивісили над установами Чорткова чотири національні прапори та 19 написаних від руки великих листівок, що закінчувалися гаслами: “Свободу українським патріотам!”, “Ганьба політиці русифікації!”, “Хай живе зростаючий український патріотизм!”.
Орест Савка, старший науковий співробітник Тернопільского музею репресованих та політв'язнів: "Ми знали про цю групу в тому числі і я. І звичайно я захоплювався таким чоловіком, такими людьми, які не побоялись такого страшного режиму, і здійснили .. подвиг, я б так сказав, бо любім Боже правду, пошити і розвішати синьо-жовті прапори над Чотрковом над адміністративними будинками, це треба було мати велику душу і серце, відвагу та найголовніше – любов до України".
Вже через два тижні Степан Сапеляк поплатився за скоєне: активіста зарештували, інкремінувавши зберігання рукописної книжки з повстанськими піснями, написання вірша «антирадянського змісту», а також прослуховування закордонних радіостанцій і «поширення вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад». І навіть п"ять років позбавлення волі та три роки заслання не зламали духу борця за волю.
Орест Савка, старший науковий співробітник Тернопільского музею репресованих та політв'язнів: "Пройшовши такі муки і тортури, бо по-різному до цього відносяться. Але я хотів би, щоб ті, хто має іншу думку, пройшли тим шляхом, в той час і зробили те, що зробив Степан. І він залишився ніжною, люблячою, незлою людиною".
На початку 90-х Степан Сапеляк брав активну участь у русі за незалежність України. Він член Української Гельсінкської групи, засновник Харківської філії Української Гельсінкської Спілки, автор-засновник і редактор-організатор журналу Української асоціації незалежної творчої інтелігенції «Кафедра».
Богдан Хаварівський, голова Тернопільського обласного товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса: "Перші спогади – це коли я їхав в купе поїзда з колегії, я був начальником освіти, і бачу сидить делікатний, гарний з гарною українською вимовою, і так ми там познайомились і на все життя. Він навіть у своїй книзі пише, що Хаварівський привіз його до Тернополя. Потім він був в мене в освіті, а потім коли не приїжджав завжди був в мене в архіві, там є його особистий фонд".
Серед експонатів виставки у бібліотеці-музеї "Літературне Тернопілля" збірки спогадів Степана Сапеляка, фотографії різних років, видання творів. Особливо цінними є листи, які надсилали Степану Сапеляку, коли він був у засланні.
Галина Компанієць, завідувач бібліотеки-музею "Літературне Тернопілля": "Це є особливі докумнети, вони не тільки з України до нього приходили, а й з-за кордону. Показуємо також книги, фотографії, які були зроблені вже у Незалежній Україні, також у Тернополі, коли він уже повернувся в рідний край".
Виставка працюватиме впродовж місяця у бібілотеці-музеї "Літературне Тернопілля" на вулиці Івана Франка у Тернополі.