13 січня у християн – день преподобної Меланії, або ж Маланки. На Тернопільщині особливо гучно і театралізовано свято Меланки відзначають у селі Горошова Борщівського району. Практично всі мешканці села переодягаються у заздалегідь приготовані різноманітні костюми та маски і з першими сутінками виходять на вулицю. Театралізовані дійства тривають впродовж ночі і до обіду наступного дня. Цього року на горошівський празник приїхало чимало людей. Були гості і з-за кордону.
В Горошовій кажуть: відколи світ стоїть, відтоді і "Маланка" в їхньому селі. Горошів'яни переконані: перед новим роком в космосі наступає час хаосу, невизначненності. Тому жінки переодягаються у "Василів", а парубки – в "Маланок". Маланка у ніч з 13 на 14 січня у Горошовій – головний персонаж свята. Зазвичай маланкування починається з появою першої зорі. Маланка не оминає жодної хати.
Владислав Мироняк, Маланка у Горошові: "- Будемо ходити селом до дівчат, плясати. – Для чого ходити до дівчат? – Ну то така традиція ходити до дівчат. – Як почуваєшся в жіночому одязі? – Та нічого, всьо файно. – Сережки не заважають? – Та ні, зробили так, що нічого не заважає".
Володимир Левко, сільський голова Горошови: "Ми живемо на окраїні Тернопільської області, зі всіх сторін нас омиває Дністер. Ми як на півострові і Бессарабія, і Польща, ці традиції в нас дуже гарно збереглися. Ми вивчали з давніх давен, відколи можна, стільки фотографій, стільки пам'яті є. Це була Маланка, ексклюзивна тільки маланка. Всі ці інші дійові особи: солдати, пастухи – змінюються. Маланія ніколи не змінюється, це дуже цікавий ритуал, в нас є дві жіночки, які знають як то все зав'язати, яке має бути намисто".
За кільканадцять кілометрів від Горошови шлях тим, хто їде на карнавал, перекривають кордони, встановлені місцевими парубками. За проїзд обов’язково потрібно заплатити “дорожній збір”- кілька гривень, і лише після цього можна рухатися далі. Козаки переконують, гроші збирають виключно на благоустрій Горошови. Ближче до центру села, шлагбаумів стає більше. На майдані мешканці і гості збираються, коли стемніє. Переодягаються у Горошовій всі – від малого до великого. А найорганізованіші збираються у гуртки художньої самодіяльності і демонструють театралізовані сценки.
Наталія Фаліон, керівник народного аматорського театру пісні "Забава": "Ті всі традиції, ті всі пісні, які нам передали бабусі, дідусі, ми не забули, і це гордість. Дай Боже, щоб діти наші знали. Бо ми, то ще підтримуємо. Але як буде в майбутньому не знаю. Я не бачу, щоб воно затухало, бачу свято розгорається. Мені дзвонять знайомі, можна приїхати до Вас на Борщівщину в Горошову на Маланку. Я кажу: не можна, а потрібно. Бо добрі люди збираються на доброму святі.
З кожним роком бажаючих подивитися на Горошівський сільський карнавал стає більше. На цьогорічну Маланку приїхали з різних куточків України та навіть з-за кордону.
Марія, учасниця дійства у Горошові: "Я балдєю, я абажаю Україну, я дуже люблю, я горю. Я передаю привіт всій Україні, я люблю Україну, я люблю усіх людей. Я не можу передати це словами, я хочу танцювати".
Ярослав, учасник дійства у Горошові: "- Ми приїхали з Тернополя, минулого року ми також тут були, нам сподобалося. Цього року ми приїхали знову. – Кажуть, що сьогодні такий день, коли все негативне треба залишити у старому році і тільки хороше забрати в наступний. Ви для цього сюди приїхали? – Так!"
Наталія, учасниця дійства у Горошові: "Дуже гарне свято, дуже нас тут гарно приймають, пригощають, дуже все подобається".
Наталія Фаліон, керівник народного аматорського театру пісні "Забава": "Сто років святу, нехай воно ще буде і буде, хай їдуть сюди з усіх кінців, ми всіх пригостимо, ми для всіх заспіваємо, бо ми – справжня Україна.
Карнавальна ніч триває до ранку. А 14 січня вся Горошова знову збирається на центральному майдані, аби визначити та нагородити переможців карнавалу і щоб спалити Дідуха на знак очищення і початку Нового року.
