Жвавий та веселий – так зустрів нашу знімальну групу маленький тернополянин Олег Славський. Однак попри усмішку на обличчі він не може повноцінно радіти своєму дитячому життю. Хлопчику встановили діагноз – двостороння сенсоневральна глухота четвертого ступеня. Більше про історію хлопчика розповість Тетяна Скиба.
–Він в нас такий емоційний дуже, гіперактивний, в него, що він побачить, мусить зачепити. На все мусить увагу звернути.
-Коли Олежику виповнилося рік і 3 місяці ми побачили, що дитина не реагує на звуки. І до того часу ми нічого не замічали, що дитина не чує. Вроді бігала, гралася. І от коли йому виповнилося рік і 3 місяці він не говорив ні мама, ні тато, ми звернулись в Тернопіль до сурдолога.
Після огляду хлопчика лікарем, встановили діагноз – двостороння сенсоневральна глухота четвертого ступеня. Навіть сучасне обладнання не дає жодного результату.
-Зразу нам дуже було важко, дуже було важко, що от про свою дитину ми взнали такий, таяк для батьків, то є страшний діагноз.
–У дитини відмічається двобічна глибока втрата слуху, спроба допомогти дитині потужними слуховими апаратами, в повнім мірі компенсувати втрату слуху не дало якогось результату. Тому ефективним рішення цієї проблеми є проведення операції кохлеарна імплантація. / Для того, щоб дитина була повноцінною, могла чути, розмовляти, бути повноцінно людиною, відповідно треба провести кохлеарну імплантацію.
Батьки хлопчика докладають зусилля, аби їхній синочок зміг їх чути, проте цього недостатньо. Для проведення операції у Києві потрібні великі кошти, але їх у родини немає.
-Нам сказали в оноларингології 900 тисяч гривень. І дали бумашку, що от маєте можливість збирайте за власний рахунок, щоб дитину прооперувати.
Попри такий діагноз щодня мама разом з Олежиком роблять спеціальні вправи, проте дається це хлопчику дуже важко.
-Вчимо говорити його як киця каже, як песик, де мама, де тато, дай, на, положи. Все от, вилка, ложка, щоб всьо він розумів, що тримає в руках, щоб він розумів, що воно означає. І в Київ їздимо заняття, раз в місяць їздим на тиждень в Київ, і раз в тиждень в Тернопіль.
Лікарі говорять: чим швидше зробити операцію, тим краще для хлопчика.
-Так, як я мама Олежика, звертаюся до всіх небайдужих людей, які би змогли нам допомогти, щоб наш Олежик почув цей світ, будь ласка, допоможіть нашій дитині.
