Українська армія у АТО. Її оснащення, забезпечення одягом та їжею, допомога державна та волонтерська, що думають бійці антитерористичної операції про мешканців Сходу. Ми подолали тисячі кілометрів, аби через усю Україну дістатись Станиці Луганської, а звідти – поїхали на Маріуполь, там спілкувались із бійцями 128-ї, 56-ї та 44-ї бригад. Сьогодні сюжет перший Мар’яни Судової. Що їдять та де живуть українські бійці у зоні АТО?
Безпека тут, кажуть військові, відносна. В будь-який момент можуть початись обстріли. Та попри це – виконують бойове завдання. Більшість вже звикла до польових умов. Житло будує інженерна рота. Такий бліндаж захищає особовий склад від практично будь-якого ураження – артилерійської та мінометної зброї.
– Хлопці вспомнили досвід своїх батьків, дідів, які робили і криївочки… Бачте, яке получається приємне, екологічно-чисте, абсолютно екологічно чисте жиліще, – розповідає начальник інженерної служби окремої мотопіхотної бригади Андрій Галдак.
Аби збудувати такий бліндаж, фахівцями потрібно дві доби. Там, де може підійти техніка, копають екскаватором. Цей же – повністю викопаний вручну. Тут хлопці ночують і працюють. А тут – польова кухня. Сьогодні на перше – гречаний суп із тушонкою. Хлопці пропонують скуштувати армійську юшку і мені.
Командування говорить: харчів вистачає, вони якісні, солдати не скаржаться. Забезпечує провіантом держава, не відмовляються тут і від волонтерської допомоги.
– По пітанію, попитайте солдат, є все. Але коли волонтери привозять якусь пєчєнюшку домашню, то це набагато краще, навіть не стільки для пітанія, як для підтримки. Те, що його підтримує народ, підтримує держава, – каже Андрій Галдак.
– Сам пайок – він зараз зріс приблизно на 20% в грошовому забезпеченні, що в солдатів повинні з’являтися такі продукти, як сало, як шоколад, які є достатньо калорійним. В нас є сьогодні дійсно підтвердження про те, що з’являється в досить непоганій кількості і якості м’ясні продукти, тобто, що сьогодні, в основному, те, що на своїх плечах закривали волонтери, сьогодні держава якби підхвачує цю естафету, – говорить народний депутат України Тарас Пастух.
Тут, у 56-тій бригаді, побороли і так зване аватарство. Аватарами називають військовослужбовців, які зловживають спиртним.
– Додому пише, розказує, що він тут проливає кров, пот, сльози, і решту рідини, а замість цього йде до найближчого, в кращому випадку, магазину, гіршому – до когось, і упивається вусмерть, – пояснює Андрій Галдак.
І діляться секретами, як побороли пияцтво.
– Побороли практику, скажем так, свіжим повітрям, відсутністю злачних місць і дуже доброю працею.
А от про випадки неякісного державного забезпечення продуктами нам розповіли вже у іншому батальойоні – у “Збручі”.
– Пічально, но це є правда. Є таке. Були і картоплі гнилі, що лічно мої здогадки – що вони оце там стоять, а тута впринципі не було, а тута раз – завезли. А вона така, що вже напівгнила. Є такі продукти, що враження таке, що вони там без діла стоять, а з цього просто вже немає шо робити. Берем просто викидаємо, – говорить військовослужбовець Банкір.
Умови собі, кажуть хлопці, створюють самі. От і грядку посадили, аби вітаміни були.
– До того, коли ми сюди приїхали, в зону АТО, в тернопільський батальйон, тут не було грядок. Ми рішили собі зробити, посадити розсаду, цибулю, петрушку, щоб було свіженьке, – показує військовослужбовець Хамер.
На запитання, чого ж, все таки, їм не вистачає, бійці дають одну відповідь.
– Що не вистачає? Миру не вистачає. А всього решту – вистачає.
