У медиків – своє поле бою. В умовах війни роботи додалося. Аби було менше поранень, травм і втрат, важливо навчити бійців зберегти життя. Лікарі-волонтери переконані, якщо бійці будуть проінструктовані і навчені, легкі поранення не перетворюватимуть на серйозні. Середні і важкі стануть легшими. Черговий вишкіл бійців уже завершується на яворівському полігоні. Командири вчать воюювати і захищатися, а “Білі берети” – за НАТОвськими стандартами рятувати життя на полі бою.
Важко у навчанні – легко в бою! Там помилки дорого обходяться. Вони імітують поранених і вправляються у наданні першої домедичної допомоги, яка входить у програму підготовки бійців. Навчання проходять упродовж дня. Шість годин – теорії, ще дві – дві з половиною – практики, так званого стрес-тесту, заліку зі стрільбою холостими патронами, з вибух-пакетами і з моделюваннями певних медичних і тактичних ситуацій, на полі бою. Тернополянин Олексій, волонтер-медик.
– В мирному житті я лікар-паталогоанатом..
І хоч у мирному житті рятувати людей не доводиться, та навики і вміння є, а ще є патріотизм і бажання допомогти. Аналіз причин загибелі військовослужбовців під час ведення бойових дій вказує на те, що значну їх частину можна було б врятувати при своєчасному та якісному наданні домедичної допомоги. Саме цьому навчає бійців медик-волонтер Олекса. Понад 80% поранених на полі бою помирає саме від масивної крововтрати. Ситуація була б зовсім іншою, якби усі бійці володіли навиками надання домедичної допомоги,
– Переважно на полі бою в сучасній війні, в сучасних війнах за оцінками експертів в тому числі світового рівня, це кровотеча, кровотеча критична. Від двох до чотирьох хвилин людина втрачає стільки крові, що засинає назавжди. Тому питання вирішуються в секундах. Нормативи накладання джгута, до прикладу, 20 секунд. Знаю людей, які це роблять за 10 секунд в повному спорядженні, лежачи в бронежилеті з автоматом, – розповідає тактичний медик Олекса.
Тактичний медик Олекса навчає також, що джгут може перебувати на руці чи нозі 30-45 хвилин. Далі кінцівка починає відмирати, якщо його не перенакласти. А ще лікар розказує, що пораненого з поля бою виносять ногами вперед, аби, ненароком, перечепившись, не завдати пораненому ще більшої травми. І таких підказок – десятки. Хлопці слухають уважно. Такі знання в бою – на вагу золота. Хлопців начають за стандартами НАТО. От лише до забезпечення стандартними аптечками до стандартів альянсу не дотягує.
-Можна правду.
-Так.
– Їх нема у кожного військовослужбовця. Аптечка НАТОвського зразка, яка називається IFAK вона стартує в ціні від 150 доларів і, на жаль, поступає лише в воюючі частини і то, дякуючи волонтерам, нехай вони живуть довго і заробляють багато.
Попри те, без індивідуальних аптечок бійці не залишаються.
– Звичайні аптечки, вони в кожного різні, хто собі що склав, той собі те має. Джгут і бинт є у кожній аптечці. Кровоспинні американського зразка передають волонтерські організації, купують люди через інтернет, знеболюючі якісь – однозначно самі собі купують і складають в аптечку, ну і плюс індивідуально – у когось якісь зі шлунком проблеми, з нирками, произастудні, вітаміни. Тут стандарту єдиного поки нема.
Та якою б досконалою не була аптечка, наголошує медик, невміння користуватись її вмістом користі не принесе.
