Жінки Тернопільщини гуртуються аби допомогти військовим в зоні АТО. Вони вже не перший місяць забезпечують надійний тил, збираючи продукти, засоби захисту та інші речі. Військові кажуть, допомогу, підтримку, молитви, там, під час бойових дій відчувають по-особливому. Долучитися до жіночого батальйону і допомогти українській армії можуть всі охочі.
Підтримка на війні дуже потрібна, каже офіцер управління оперативного командування “Північ” Андрій Гресько. Він з січня на сході України. Найважливіше, каже чоловік, почути голос рідних людей.
– Іноді дуже допомагає дзвінок, дружини, мами, доньки, дзвінок дуже допомагає. На рахунок матеріального, то я не знаю, як там в інших містах, але там де ми знаходимося, біля Луганська, то в принципі по матеріальному забезпеченню всього вистачає, бронежилети, каски, але каски, не такі які б хотілося келаврові, таких немає, є сталевий шолом звичайний, але це ж все одно захист, бронежилети – також в принципі проблем немає.
Надійний тил Андрію забезпечує його дружина Наталя і донечка Валерія. Вони разом пишуть листи і чим можуть підтримують улюбленого чоловіка і татуся. Андрій приїхав додому на кілька днів, і вже у вівторок їде знову на війну.
– Я Вам чесно скажу, навіть немає такої думки, щоб не відпустити, я розумію, що він мусить бути там. Це для вже друга війна. Колись не було такого усвідомлення куди відправляю, коли він їхав в Косово. Зараз я вже розумію, він мусить бути там заради нашої донечки, заради інших дітей. Бо прийде час і ми всі будемо відповідати перед Богом, хто де був в цей час, хто як кого підтримував. Я думаю, що не соромно буде тоді сказати дітям, що я був на війні, а не на дивані біля мами.
Військовим зараз не потрібні сльози рідних, їм вкрай необхідна підтримка. Відтак, мами, дружини не мають права показувати свою слабкість, вважає Олена Величанська.
– Я звертаюся до них з великим проханням, не плакати, коли розмовляєте по телефону, коли є така нагода. Навпаки підтримувати і говорити, що вона все розуміє, що вона сильна і мужня. Бо військових дуже сильно розстроюють ці сльози жінок, мам. Правда, хлопці розстроюються, бо вони дуже хвилюються за мам. Тому їм сили духу, мужності і великої підтримки, – розповідає старший офіцер відділу по роботі з особовим складом і зв’язках з громадськістю Тернопільського обласного комісаріату Олена Величанська.
Тетяна Боднар – дружина працівника ДАІ, який зараз в зоні АТО. Жінка активно допомагає українським військовим, працюючи на логістичному складі у Тернополі. Почувши, що чоловік їде на Схід, думки про те, щоб не відпустити його навіть не виникало.
– В мене такий склад характеру, що я якби могла то б сама пішла туди. В мене такої думки навіть і не було, а з іншого боку він командир, він сказав, що я не можу послати свої людей, сказати Ви йдіть, а я залишуся вдома і буду тут собі спокійно сидіти. В мене не було такої думки, бо я розуміла, що якщо їдуть його підлеглі, то мусить поїхати і він.
Дружини, мами, сестри військових гуртуються аби допомогти українській армії. Вони збирають, сортують, відправляють на Схід необхідні речі. Ще одна дружина військового, який зараз в зоні АТО, Ірина збирає допомогу біля Тернопільських супермаркетів, магазинів.
– Люди попадаються різні, але в більшості наші люди добрі, стараються чим можуть допомогти, бодай пачку макаронів чи гречки. Молоді хлопці, які не служать дуже допомогають, кажуть, що ми не служили в арсмії, нас не беруть, то ми допоможемо, купляють переважно сигарети, енергетики безалкогольні, бо знають, що це хлопцям більш потрібне. Дітки наші маленькі – дуже великі патріоти, малюють малюнки і просять, мамо, давай купимо, хоча б щось, малюють квіти, прапори і просять щоб наші хлопці живі і здорові поверталися по швидше, – говорить волонтер, дружина військового, який зараз в зоні АТО Ірина.
Люди небайдужі, вони готові допомагати, єдине виникає питання коли це все закінчиться. Військові ж кажуть назад дороги вже немає
– Саме головне, щоб нам зараз знову не нав’язали перемир’я. Бо якщо не дай Бог буде знову перемир’я, то це дуже затягнеться в часі, на невизначений термін. Закінчиться, потроху додавимо їх. Як кажуть назад дороги немає, – каже Андрій Гресько.
Долучитися до допомоги українській армії можуть всі охочі. Логістичному складу, що на вулиці Збаразькій,16 вкрай потрібні робочі руки, волонтери. А військовим наразі більш необхідна амуніція та техніка.
– В основному вже продукти не хочуть брати, бо багато вже завезли. Вони хочуть зараз техніку: тактичні окуляри, біноклі, дуже велика є потреба в бензопилах. Кажуть хлопці вчора, поки накололи дрова, то вже втомилися і не хотіли їсти. Є зараз потреба в тактичних окулярах, масках тактичних, балаклавах, в теплому одязі, бо вже холодні ночі йдуть, просять хлопці спальники, форму теплішу. Дуже зараз також просять кросівки від 41 до 43 розмірів, бо дуже важко в берцах бігати, нога потіє, – перелічує представник громадської спілки “Рада бізнесу Тернопілля” Христина Феціца.
Додаткову інформацію, як допомогти українським військовим, як стати волонтером можете отримати зателефонувавши на номер гарячої лінії: 098 487-91-52.
