У Тернополі відкрили ще один діалізний зал, четвертий. Відділення на 16 діалізних місць вже більше 20 років працює в університетській лікарні. Тепер до них додалось ще 4 місця. Апаратуру закупили інвестори. Кожне місце використовують у 4 зміни, проте потреба у гемодіалізі не менша. Сьогодні в області живуть сотні людей, життя яких залежить від цієї процедури.
Його дні – вівторок, четвер, субота. Шостий рік Володимир Смерека живе на гемодіалізі. Нирки відмовили через цукровий діабет, яким хворіє з дитинства.
– Кожного тижня три рази як на уроки мушу їздити.
До Тернополя їздить з Козівського району. Автобусом трохи більше години. Сама процедура – 4 години. За всі 6 років, каже чоловік, не пропустив жодної. Це час, який продовжує йому життя.
– Це процедура – замісна терапія, апаратне заміщення функції нирки. Цей апарат – це штучна нирка. Якщо функція власного органа відсутня, то апарат бере на себе всі функції нирки, детоксикація, виведення шлаків, – розповідає головний лікар “Тернопільської Університетської лікарні” Василь Бліхар.
Діалізне відділення на 16 місць в Тернопільській університетській лікарні працює понад 20 років. В 4 зміни тут отримують гемодіаліз мешканці області. Офіційного відкриття чекав і ще один діалізний зал, четвертий, на 4 місця. Апарати, вартістю в сотні тисяч гривень, закупили за гроші інвесторів. Жодне з ліжок не пустуватиме, кажуть медики.
– Є категорія людей, яким не показана пересадка нирки і вони залишаються, скільки їм Бог дав, на гемодіалізі. А в ідеалі мали б люди, які потрапляють в таку ситуацію, пройти гемодіаліз як попередню підготовку і отримати трансплантацію… В нас на сьогодні якщо є 250 хворих з хронічною нирковою недостатністю, то майже 70% з них потребують пересадки нирки, – гоорить Василь Бліхар.
На пересадку нирки Володимир Смерека і не сподівається. Закордоном, каже, дорого, в Україні дочекатись майже нереально. За понад 20 років трансплантацію нирки провели 26-ти мешканцям області, кажуть медики. Тому чоловік змирився з залежністю від гемодіалізу і радіє хоча б з того, що процедура безкоштовна.
– Роки 2-3 тому коштувала одна процедура 600 грн. – Тобто самостійно практично нереально оплатити таке лікування? – Звичайно нереально. З нашою пенсією в тисячу і трохи більше можна обійтися однією в місяць, якби було за власний кошт, – каже Володимир Смерека.
Гроші на лікування таких хворих виділяють з місцевих бюджетів. Цьогоріч не вистачає, кажуть обласні чиновники.
– При плануванні було закладено майже 83%. Зараз складна ситуація, бо всі витратні матеріали – це переважно імпорт, а через зростання валюти ціни зростають. Але вже по теперішніх розрахунках … нам потрібно ще 4,8 млн. грн, – підрахував голова Тернопільської облдержадміністрації Олег Сиротюк.
Решту грошей шукають. А заодно думають, як полегшити життя мешканцям районів. Подібні відділення з допомогою інвесторів планують відкрити на базі Кременецької та Бучацької та можливо Борщівської районних лікарень.