Меморіальну експозицію, присвячену письменнику, члену Української Гельсинської спілки та дисиденту Степану Сапеляку, сьогодні відкрили у тернопільському історико-меморіальному музеї політичних в'язнів. Його пригадують компанійським, щирим, незламним та бунтівним.
Зараз у цій кімнаті, дивлячись на портрет Степана Сапеляка, плаче його мама. А понад сорок років тому, тут, у слідчому ізоляторі КГБ, він майже вісім місяців перебував під слідством як учасник підпільної групи. Молоді хлопці у ніч 22 січня 1973 року на честь 50-ї річниці Акту Злуки, у Чорткові вивісили жовто-блакитні прапори й розклеїли летючки із протестом й закликом: «звільнити політв'язнів із радянських тюрем і концтаборів». За це їх і затримали.
– Він мав ніжне, раниме серце, ніколи я не бачив його ні злим ні на кого, навіть на тих ворогів він не злився. Дуже був такою доброю, толерантною людиною, – розповідає старший науковий співробітник історико-меморіального музею політичних в'язнів Орест Савка.
Проте волю мав тверду. Через маму його намагались змусити змінити свої надто на той час націоналістичні погляди та отримати право на нормальне життя. Та Степан був незламним. У вересні 73-го його засудили. Покарання відбував в концтаборах та тюрмах Сибіру та Далекого Сходу
– Приїхав він туди, маючи 2 рублі грошей з собою – те, що він заробив в тюрмі. І за цих 2 рублі він найнявся на таку квартиру, шо ви побачите там в експозиції є, що коли мати приїхала побачила це, то злякалася. Її собача буда виглядала краще, ніж те приміщення, де жив її син, – говорить Орест Савка.
Помер Степан Сапеляк два роки тому. На його честь у тернопільскому історико-меморіальному музеї політв'язнів відкрили постійнодіючу експозицію.
– Вашій увазі будуть представлені особисті речі саме Степана Сапеляка, подарована сумка з крокодила В'ячеславом Чорноволом, його особисті речі з бібліотеки, екслібрис, документи, сімейні фотографії, – каже завідувач історико-меморіального музею політичних в'язнів Святослав Кравчук.
