Їжа як спосіб подорожувати Україною. Саме таку концепцію втілює ветеран Павло Бредюк, який після служби започаткував власну справу в Тернополі. Його м’ясні чипси стали лише першим кроком — попереду нові виробництва, плани на експорт і навіть особлива місія: популяризувати туристичні маршрути країни через упакування. Більше – розкаже наша Олена Чепіль.
Війна змінила його життя назавжди. Два роки на фронті, поранення, втрата брата. Та навіть після найважчих випробувань Павло Бредюк зумів почати знову — вже в цивільному житті.
“Моя служба розпочалася разом з початком російського вторгнення до України. Це було місто Чернігів, я тоді якраз повернувся з-за кордону. Ми пішли, доєдналися, отримали зброю вже посеред ночі. З нас поформували мобільні вогневі групи і відправляли на деякі позиції по місту, де мали заходити російські війська”, – пригадує ветеран.
Павло ніс службу в складі 119-ої окремої бригади територіальної оборони. Спершу — на Чернігівщині, а згодом — на Донбасі, в напрямку Білогорівки. Саме там, під час мінометного обстрілу він отримав поранення. Та ще болючішим ударом стала загибель на війні брата.
“Брат загинув 31 грудня 2022 року, якраз в ніч з 31 на 1. Я тоді вже лежав в Тернополі в госпіталі, готувалися до операцій”, – каже чоловік.
Попри всі події, чоловік повернувся до служби. У листопаді 2023-го його звільнили за законом — через загибель брата. Повернувшись додому, Павло шукав новий сенс. І знайшов його — у власній справі. Спершу відкрив невеликий цех із переробки м’яса. Тепер у планах – розширити виробництво й створювати продукцію з овочів та фруктів. А ще — зробити «їжу з сенсом». На упаковках хоче розповідати про туристичні маршрути України — втілюючи те, чого прагнув та про що мріяв його брат.
“Він любив, хотів подорожувати, створити свою туристичну фірму. А я це все після його загибелі трішки перекомпонував, більш своє бачення додав. І пішов в подорожі через їжу – подорожуй, смакуй”, – додає він.
Та навіть розвиваючи власний бізнес, Павло Бредюк не забуває про своїх побратимів й знайомих. Передає їм на передову власну продукцію, а також інші необхідні речі й обладнання. Для нього цей шлях — спосіб жити далі, вшановуючи пам’ять брата і розбудовуючи країну. А ще доказ, що навіть після найважчих втрат можна знайти сили йти вперед.