Українські захисники та захисниці після війни повернуться до своїх домівок і будуть адаптовуватися до мирного життя. Багато військових опиняються в тилових містах уже зараз. Хтось приїхав додому у відпустку, а хтось отримавши поранення або через ряд інших причин демобілізувався. Однак цивільні люди часто виявляються не готовими до зустрічі та розмов із військовими. Наш Назарій Голуб, поспілкувався із сержантом Збройних Сил України та запитав у нього про що краще не говорити та як власне вести діалог із людиною, яка брала участь у бойових діях. Подробиці – дивіться далі.
Зараз український народ проживає складні часи, у нових реаліях люди розділилися на тих, хто воює на фронті та тих, хто наближає перемогу України в тилу різними способами. У цей період люди все частіше задумуються над питанням: як спілкуватися з військовими? Що можна казати, а що говорити не варто? Вести діалог, враховуючи обставини війни, чи так, ніби нічого не сталося і перед тобою все та ж сама людина? Про це я запитав у самого військовослужбовця, сержанта Збройних Сил України – Ігоря Костюка.
“У першу чергу суспільству варто зрозуміти, що війна стосується всієї території України і питання комунікації не військових, от зараз у воєнний час, відповідно цивільні впершу чергу повині адаптовуватися і розуміти, як їм працювати вести комунікацію і спілкуватися з військовими,” – розповідає чоловік.
Ігор Костюк розповідає, часто військові приїхавши у відпустку зустрічаються із дуже дивними запитаннями від цивільних людей.
Не потрібно забувати й про субординацію та повагу і не сприймати кожного військового, як свого давнього знайомого, якого можна про все запитати та все йому розповісти. Їм необхідно мати особистий простір, як і будь-якій іншій людині. Тому не намагайтеся “лізти в душу” або ж давати непроханих порад.
