Роман Чемерис – військовослужбовець і один із героїв благодійного проєкту, який втілює тернопільська художниця. Зізнається, що вперше позував для справжнього художника. Щоб зберегти державу для онуків – з такою метою захисник з Теребовлянщини пішов добровільно на військову службу, хоч добре розумів: війна – це страшно і боляче.
“Кожна людина має страх. Коли ти один, можливо, більший, а коли ти бачиш, що біля тебе такі ж самі, як ти, то страх ось так зменшується. Ти якось повинен виконувати ту роботу, хтось повинен виконувати”.
Наталія Басараб вправно працює олівцем та вже за 15 хвилин чаклує над іншим портретом військового Павла. До повномасштабної війни чоловік працював викладачем. Проте у перші дні лютого 2022-го року залишив педагогічну справу та пішов у військкомат. “Ми прийшли зранку на роботу і тут нам така сумна звістка, що почалася війна. Фактично всі в паніці, ніхто нічого не знає, що робити. І до мене підходить одна людина і питає: що робити? А я: державу захищати. Як зможу, так і буду боротися. Настільки буде сили, до тих пір буду боротися. Раз я пішов добровольцем, не залишу цієї справи”.
Сьогодні чоловік продовжує службу у мобільній групі, яка прикриває небо від куль ворога. А у вільні хвилини не проти насолодитись творчим процесом – досвід позування у Павла є ще зі студентських років.
Художниця Наталія Басараб зізнається: створювати образи людей, реальних або вигаданих – її улюблене заняття. А такі зустрічі з військовими викликають емоціїї радості та щастя, яких на сьогодні так бракує більшості українців.
Мисткиня вже встигла виставити на огляд зображення військових. А ще Наталя Басараб наприкінці зустрічей з радістю дарує портрети бійцям, яким вдячна, що може творити у рідній країні.