6 грудня церква згадує святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських. Ким був цей чоловік, діяння якого вшановують через майже 2000 років?
Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно – західній області Малої Азії. Він був довгоочікуваним єдиним сином заможних та благочестивих батьків. З юних літ Миколай відзначався глибокою побожністю, піклувався про вбогих та нужденних і вибрав духовний сан.
Близько 300 р. в Мірі вибухнула велика епідемія. Миколай, незважаючи на небезпеку, допомагав хворим, утішав їх. Під час цієї епідемії померли його батьки. Миколай успадкував велике багатство, яке повністю роздав бідним і нужденним.
Після смерті батьків, він вирушив у паломництво до Святої Землі, і протягом цієї подорожі здійснив багато чудес, наприклад молитвою заспокоїв розбурхане море, тому його вважають небесним покровителем купців та моряків.
Повернувшись додому, він вів аскетичне життя, але щодня ходив до храму. За однією з легенд, після смерті місцевого єпископа жителі міста вирішили, що його місце посяде перший священник, який зайде до храму. І ним став Миколай, який як раз прийшов помолитися.
Будучи єпископом, Миколай багато дбав про знедолених. Щоб не принижувати людей милостинею, він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель. З часом люди довідалися про доброчинця і уже відкрито йшли до нього із своїми бідами та проблемами. Одного разу він дізнався про збіднілого чоловіка, який мав трьох дочок, але не міг видати їх заміж, бо вони не мали приданого, тож хотів, щоб дівчата заробили собі на придане проституцією. Щоб цього не сталося, Миколай тричі підкидав по мішечку золота у будинок злидаря, і всі дівчата змогли одружитися.
Коли імператор Костянтин І Великий несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, святий Миколай відправився в Константинополь і врятував юнаків від смерті. Цю історію розказують ще й так: якось мер міста Міри взяв хабар і засудив на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з`явився святий Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо розмовляв з мером, що той не тільки признався в нечесності, але й попросив вибачення.
Вважається, що кілька років він просидів у в’язниці під час гонінь на християн за часів імператора Діоклетіана та його наступників. Однак після оголошення у Римській імперії едикту про віротерпимість вийшов на волю та доклав зусиль до поширення християнства у Лікії.
Святий Миколай помер 6 грудня близько 345 – 352 рр. у м. Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року. На його честь установлено окреме свято.
