“Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. ” Такі слова лунали під час проголошення Акту Злуки, який об’єднав між собою українські землі в єдину країну. Сталось це 22 січня 1919 року. Тож цьогоріч українці відзначають сторіччя цієї видатної у нашій історії події.
22 січня 1918 року в приміщенні Центральної Ради у Києві підписано Четвертий універсал. Ним Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою.
А через рік, 22 січня 1919 року, проголошено договір про возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.
Цей день став всенародним і державним святом. Він видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами та гербами, а в усіх церквах відправляли богослужіння.
Над святковим синьо-жовтим Софійським майданом у Києві лунало:
«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».
Цей договір увійшов в історію, як акт злуки – акт об’єднання українських земель в єдину Велику Україну. Ним стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців.
У період радянського режиму, День Соборності не святкували, він вважався «контрреволюційним святом». Усі офіційні згадки про нього ретельно знищувались.
Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році у місті Хуст.
Цікавим і моторошним був інцидент в ніч на 21 січня у 1978 році. Олекса Гірник із Калуша спалив себе живцем біля могили Шевченка у Каневі в знак нагадування про те, що Україна має бути незалежною. Перед смертю він розкидав тисячі листів на кручах Дніпра, де значилось про мету його самопідпалу.
А вже 21 січня 1990 року мешканці багатьох населених пунктів на дорозі між Києвом і Львовом утворили «живий ланцюг», відзначивши історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року відповідно до Указу Президента України.
Акт Злуки став виявом волі українців до об’єднання, свідченням їх самоідентифікації, становлення нації. Це був реальний крок до об’єднання українських земель, який і сьогодні впливає на національно-політичні процеси в Україні.
День Соборності України – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель, а сила народу – в єдності людей.
