Історія із хепі-ендом. Хатіко із Великого Глибочка півроку віддано чекав на господарів. Жучка, так назвали собаку, знайшла не лише новий дім і люблячих господарів, а й кохання. А ще – народила первістків. Зоозахисники придбали для неї будку та запрошують розбирати цуциків.
Ця історія не залишає байдужим. Близько півроку собака, якого охрестили місцевим Хатіко, сидів біля в’їзду у село Великий Глибочок.
Ймовірно, його на трасі залишили колишні господарі. Така версія виникла тому, що пес віддано не полишав свій пост. У будь-яку погоду він наче на когось чекав: не зводив погляду із автомобілів, які мчали дорогою, відходив у ліс лише поїсти.
Небайдужі місцеві підгодовували собаку та будували йому житло. Та не всіх доля великоглибочанського Хатіко мотивувала на справи добрі.
– Але є і другі люди, які ті будки крали, ламали, забирали миски, з яких песику давали їсти, – розповідає зоозахисник Нзар Хамуляк.
У лісі собака вирив собі землянку, там і ночував, розповідають місцеві. З дня на день за ним доглядав пан Іван. Чоловік переймався, що у червні йому доведеться тимчасово поїхати за кордон і за чотрилапим підопічним не буде кому доглянути. Тоді ще не підозрював, що доля тваринки кардинально зміниться.
– Був момент, що мене трохи тривожило, що він десь пропав. Але їхав раз з дочкою, дочка каже: сидить коло брами. Вже як побачив я Сергія, каже, що на горі в мене в повній безпеці. І мені вже тоді відлягло, – каже мешканець Великого Глибочка Іван Семенина.
Собака зненацька залишив улюблене місце і почав підходити до людських домівок. Понад тиждень сидів неподалік ось цієї хати. А далі спустився із пагорба і почав тут жити. Господарі жартують, у них на подвір’ї Жучка, так назвали собаку, знайшла своє кохання. Кажуть, сюди її привів їх пес Бровко. А згодом став названим батьком для її потомства.
– Мені здається, що вона перший раз має. Первістки від неї. Вона молода таке враження, вона не знала, що робити на першу пору, ну нічо, вона собі вже дала раду. Їх годує добре, молоко має, – розповідає мешканець Великого Глибочка Олександр Вереха.
У Жучки народилося п’ятеро собачат – майже усі чисто чорні, а одне – із біленькими плямами. Цуцики з’явились кілька днів тому, вони ще навіть не бачать.
Та, аби їх не спіткала доля матері, цуценята потребують дому і хороших господарів.
– Ці песики дуже щасливі, тому користуючись моментом прошу активно пишіть нам в приват чи пишіть журналістам, хто буде висвітлювати, контакти у всіх є. Песиків треба роздати, бо після того ми пообіцяли, що наша зоозахисна група, звичайно, що подарували житло, бо як це новосілля святкувати без власного житла, і пообіцяли, що будем стерилізувати, – каже Назар Хамуляк.
Також зоозахисники закликають меценатів долучитися та профінансувати стерилізацію тваринки. Місцеві мешканці, яких зачепила історія собаки, розповідають: вірності тварини може позаздрити кожен господар.
Характер матері, швидше за все, успадкували і собачата, які можуть стати для будь-кого із вас добрим, а головне, вірним другом.
