додому Новини «Ціна журналістики: любити й поєднувати у собі кілька ролей» – розмова з...

«Ціна журналістики: любити й поєднувати у собі кілька ролей» – розмова з Галиною Мацейків

1125

Як воно працювати на телебаченні понад чверть століття та у свої 70 залишатися прогресивною кореспонденткою?
Власний рецепт молодості та професійні секрети розповіла заслужена журналістка України, щаслива дружина та сильна жінка Галина Мацейків.

– У кожного професіонала є свій шлях у професію. Розкажіть, як  розпочинали ви.

– Я народилась у мальовничому селі Волиця Лановецького району, на хуторі. Завжди варто пам’ятати з кимі звідки ви починали. Батьки вчили поважати насамперед родину, але й не забувати про себе. Тому, завше пам’ятаю це та налаштовуюсь на добро. Навіть, якщо зранку немає настрою, все одно усміхаюсь. А щоб бути успішним, треба дуже багато працювати.
Усе, що маю,- результат моїх думок, рішень, вчинків, чим я дуже задоволена. Шлях до професії розпочався зі стін Львівського національного університету імені Франка, а саме з факультету журналістики. Згодом працювала на радіо, редактором газети, але все ж телебачення перемогло. І з 1991 року я ведуча програм «Сільський календар» і «Погляд зблизька» на нашому улюбленому TV-4.

– Як виникла ідея заснувати ці проєкти?

– Я дуже люблю сільських людей. От, саме людей з села, бо вони цікаві, мають у собі щось таке, що притягує, як магніт. Вони працьовиті: своєю працею роблять багацько корисних справ. І так мені захотілось, щоб їх побачили, почули, щоб про них дізналось ще більше людей. Так все почалось і триває понад 25 років.

– І як вам вдається триматись на плаву усі ці – «…надцять» років? Є багато інших програм і телеканалів, тому існує велика конкуренція, навіть на місцевому рівні?

– Ми поза конкуренцією (сміється).Так, вона була, є і буде. Це добре, що є,  якби не було, то варто переживати. Конкуренція рухає вперед, підштовхує до нових ідей. І герої програм у цьому допомагають. Направду, люди самі хочуть, аби про них дізнавались, бути почутими. Та й заслуговують цього, а я допомагаю їм. Деякі соромляться. Буває, що треба і за вуха потягнути, але результатом задоволені всі. Потім розказують одному, другому, третьому…Люди вже самі до мене звертаються, пропонують ідеї – ми робимо програму разом. В цьому є мій професійний секрет успіху

– Маєте чудовий виглд, справді. Роки вам лише до лиця. Чи вистачає часу на догляд за собою?

– Дякую, у мої 70 чути такі слова, як бальзам для обличчя. Час на себе постійно знаходжу. Джерело енергії кожного – всередині. Дуже важливо, якщо навіть тебе ніхто не бачить, бути доглянутою для себе. Тому рано лягаю спати і рано прокидаюсь. Багато буваю на свіжому повітрі, спілкуюсь з цікавими людьми – це все завдяки роботі теж. Раз у місяць ходжу на манікюр, не забуваю про зачіску, люблю гарні сукні. Втім, все це нічого, якщо в душі немає любові.
У мене її сповна: до чоловіка, улюблених донечок і найкращих внучат.
Вони – моя молодість!

– Ви заслужена журналістка, але ще й дружина, мама, бабуся.
Як усе встигаєте поєднувати, напевно, в вас дуже класний тайм-менеджмент. Буває, якщо встигаєш в одному, то занедбуєш в іншому, ні?

– Все життя намагаюсь підлаштовуватись під роботу, під час, і під сім’ю.
Я любляча дружина, щаслива мама та бабуся двох онуків. Кожен зі своїм характером і я теж. Розділяю речі, на які можу вплинути, а які поза моїми можливостями, але роблю все від себе залежне. Не завжди вдається пробити чолом стіну, але навіть безнадійну справу не полишаю. Для мене дуже цінна моя сім’я і її підтримка, без якої не було б успіху ні в чому.

 – Насамкінець, поділіться професійними секретами. Як досягнути такого результату в журналістиці, як ви?

– Жити – це вже щастя! Людина вже щаслива і обдарована народжується на світ. А вже, як вона розпорядиться цим даром, залежить від неї. Одні чекають манни небесної та все їм не так, а інші, засукавши рукави, працюють! Життя для того і дається, щоб людина використовувала шанси. Тому, пробуйте, навіть якщо не вдається. Не бійтеся! Це стосується не лише журналістики, а усього. Тільки той, хто працює, пробивається крізь випробування та отримує щастя. Цінне особливо те, що дається дорогою ціною. У цьому і є ціна журналістики: любити професію, життя і поєднувати у собі кілька ролей.

 

   Яна Шайнюк, студентка факультету журналістики
ЛНУ ім. І. Франка