додому Новини Юрій Глемба *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

Юрій Глемба *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

1157

nQsK2-BwfgEЦвіте терен…

Прийшов Великдень,
Терен в цвіті.
Як добре жить
На цьому світі.

Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто не любить Україну,
Нехай виїжджає.

А я люблю Україну,
Її не покину.
Вдягну вишиту сорочку
І вип’ю чарчину.

Вийду собі на подвір’я,
Пройдуся по саду.
Яка гарна Україна,
Якби не та Рада.

Якби не ті депутати,
Може б краще жили.
Лиш п’ятнадцять літ минуло,
А все розвалили.

Не дрімайте в парламенті,
Не треба там спати.
Бо колись таки прийдеться
Звіт народу дати.

Як би тії депутати
Не дерли з народу,
Якби вони берегли
Вкраїну, природу.

Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Без роботи бідний нарід
Гине, пропадає.

Молоді дівчата, хлопці,
Та й горя зазнали:
Вечероньки недоїли,
Нічки недоспали.

Очі мої, очі,
Що ви наробили?
Ніжки мої, ніжки,
Нащо ви ходили.

Думи мої, думи,
Що не підказали.
Треба було хрест поставить,
Як їх вибирали.

Цвіте терен, цвіте терен,
А життя не має.
То ж нехай тебе Вкраїно
Бог оберігає.

Хай зішле на нашу землю
Свою милість й ласку.
Я ж до хати повертаюсь
Їсти святу паску.

28.04.2008
© Глемба Василь Михайлович

 

***

Молюсь за тебе, Україно!
Молюсь за твою перемогу!
Молюсь за тебе й щиро прошу,
– О, Господи, прийди на допомогу!

О, Матір Божа, захисти,
Накрий покровом, як уже бувало.
Ісусе, прошу, відверни,
Бо москалі вже так дістали.

О, всі святі, зійдіть з небес,
В одну шеренгу станьте з нами,
Бо наша влада, НАТО і ЄС
Не можуть дати ради з москалями.

Молюсь за тебе, Україно!
Молюсь і прошу щиро:
– Пошли нам,Господи, скоріш
І спокою, і миру!

Вересень 2014
© Глемба Василь Михайлович

***
Зійди будь-ласка, Боже, з неба.
Нам так Твої поради треба.
Бо по Твоїй землі благословенній
Крокує Путін, ним керує Ленін.

Зійди, о Господи, з небес,
Щоб дух український воскрес.
Щоби пліч-о-пліч, брат за брата
На землі наші не впустити ката.

О ти, Маріє, Богородице свята,
Хай Твоя материнська доброта
Зійде на нас й на наших ворогів,
Щоби в вогні Донбас наш не горів.

О, матір Божа, Ти – як мати
Зроби, щоби не гинули солдати.
Щоб наші і російські матері
Живих синів стрічали у дворі.

Ми молимось і просимо в Месії,
Щоби до Бога навернув всіх у Росії.
Бо Бог – це мир! Бо Бог – любов!
Ми хочемо всі в дружбі жити знов.

Ми хочемо, щоб їхні й наші діти
В житті могли лишень радіти.
Щоб не боялись пострілів гучних,
Ми не для себе, просимо для них!

Ми просим миру і спокою,
Щоби разом, мій Господи, з Тобою
Добро творити на своїй землі,
Щоб бачили і в Києві й в Кремлі:

Нам не потрібні війни і бої,
Не хочем розділять – чужі й свої.
Ми хочем щастя для усіх родин,
Ми діти Твої, Ти у нас один!

О, Боже, молимось до Тебе…

29.01.2015
© Глемба Василь Михайлович

***
А я люблю…
Люблю українську природу,
Гарячий борщ, холодну воду.

Люблю я небо із зірками,
Люблю вареники з шкварками.

В зимі люблю, щоб снігу впало,
Як йде тоді домашнє сало.

Смачна в зимі капуста з бочки
Й хрумкі холодні огірочки.

Люблю картоплю печену на бляті
В зимовий вечір, в теплій хаті.

Хоч снігу рівно з плотом намело,
Люблю Різдво, люблю своє село.

Бодай на день, в Різдвяні свята,
Ми всі сім’єю їдемо до Тата.

З Вертепом ввечері заколядувати
І як в дитинстві на дідуху поспати.

В зимі, всі знають достеменно,
Що день народження у мене.

Люблю весну ще дуже я,
Як просинається земля.

Весняне сонце землю гріє,
Усе цвіте, все зеленіє.

Найбільше в світі люблю весну,
Христос Воскрес – земля воскресла.

Люблю пташиний спів весною,
Люблю я паску, хрін із ковбасою.

Травневі свята любим – поважаємо,
В ці дні картоплю ми саджаємо.

Люблю коли сади цвітуть,
Вже скоро меду бджоли принесуть.

Люблю я теплі літні ранки
І чорний хліб із смальцем з банки.

Люблю, щоб сонце припекло,
Люблю із льоху кисле молоко.

Люблю городи і сади,
З кропиви борщ й салатик з лободи.

Люблю, коли пшениця дозріває,
Люблю, коли Тернопіль п’є, гуляє.

В цей день Тернопіль іще зранку
Вдягне святкову вишиванку.

І полетить українська пісня величаво
З Співучки, із Майдану і зі Ставу.

Ще золоту люблю я осінь,
Коли отаву хлопці косять.

Коли у лісі маслюки й опеньки
Збирають всі, старі й маленькі.

В садах зривають яблука і груші,
Варять варення і сушеню всі сушать.

Копають бульбу і січуть капусту,
Щоби у погребі не було пусто.

Коли в нас будуть повні закрома,
То не страшні нам голод і зима.

Люблю ставки, ліси й поля –
Це все Україна моя!

Схиляю голову перед тобою я уклінно,
Бо я є син твій ненько – Україно!

© Глемба Василь Михайлович