додому Новини TV-4. Доленосні історії. Наталія Нездропа

TV-4. Доленосні історії. Наталія Нездропа

1511

111Нам – 25. До свого ювілею ми хочемо розповісти про вас – наших глядачів. Якщо у вас є цікаві історії чи спогади, пов’язані з TV-4 доленосні, романтичні, чи кумедні – зголошуйтесь і ви станете героєм наших матеріалів. Телефонуйте 43-35-24. А вже відсьогодні ми починаємо знайомити вас з людьми, життя яких змінив наш телеканал. Історія перша – про несподіване об’єднання родини через десятки років.

Родинні зв’язки, віднайдені через роки. Здавалось би, майже забута давня історія, отримала нове життя у нових поколіннях. І не останню роль у цьому відіграв наш сімейний телеканал. Сьогодні до вашої уваги – історія перша.

З цією людиною чимало наших глядачів уже знайомі. Наталя Нездропа – багаторічний, нині вже колишній, керівник рекламного відділу телекомпанії “ТV-4”. З телеканалом пов’язані понад двадцять років її життя, яскраві спогади і події, а також доленосні зустрічі, розповідає сама. Такі історії могли б здаватись вигаданими, якби не відбувались з людьми, яких знаєш.

ДОЛЕНОСНА ЗУСТРІЧ

Такою Наталя Нездропа пригадує зустріч з першим директором телекомпанії “ТV-4” Тарасом Ільницьким. З неї почався 23-річний досвід жінки у сфері реклами і маркетингу.

– Це точно доля, бо всі 5 років навчання в університеті я чула від коліжанки, який він мудрий, толерантний, цікавий. А потім виявилось, що мій чоловік вчився з ним в одному університеті. Я попала в проектний інститут “Ватри”, і коли почало все розвалюватись, Андрій Гнатюк з Тарасом, така в них була прогресивна ідея, бо ніхто не міг уявити, що в такому містечку може бути своя телекомпанія.

Телекомпанія не просто запрацювала, вона яскраво заявила про себе і почала стрімко розвиватись. “ТV-4” став четвертим телеканалом, який на той час могли дивитись мешканці області і єдиним регіональним. Через кілька років роботи телекомпанія активно співпрацювала з іноземними телеканалами.

У рамках співпраці телекомпанії ТВ-4 з американським агентством США з міжнародного розвитку USAID наш канал виграє кілька грантів, в тому числі грант на співпрацю та обмін досвідом з американською телекомпанією WFIE. Тричі американські колеги приїжджають до нас, а дві наших делегації отримують змогу «відкрити Америку» для себе.07 03 04 05 06

В одну з таких делегацій потрапляє Наталя Незропа. Разом з маркетологом каналу Андрієм Буяком та журналістом Наталією Стецюк вони упродовж двох тижнів переймають досвід у працівників чотирнадцятого каналу телекомпанії WFiE у місті Евансвіл штат Індіана.

– Нам було цікаво все, від того, як побудоване приміщення, як заробляти гроші, як вони заробляють, як стати такими, як вони.
Нас водили в їхні сім”ї, ми дивились, як люди живуть, їздили на різні рекламні кампанії. Мене вразили стосунки між людьми, на кожному робочому місці все обвішане сімейними фото, тобто сімейні цінності були на першому місці.

Нині вона переглядає свої фото з поїздки, ділиться спогадами і розуміє: тоді й гадки не мала, що та робоча подорож змінить життя її власної сім’ї, якби не один електронний лист від директора WFIE Лусі Хімштед.

– Всі ці події знімали на камеру і висвітлювали в інтернеті і підписували, що Наталя Нездропа, Андрій Буяк і Наталя Стецюк побували там і фото всі могли бачити. Коли ми приїхали в Україну, Лусі написала, що до них на телекомпанію надійшов лист з Австралії про те, що мене розшукують потенційні родичі. Я тоді сприйняла як жарт, але коли переклали листа, то зрозуміла, що все дуже правдоподібне і може бути.

ДОЛЕНОСНИЙ ЛИСТ

Писала Хелен з Австралії. Журналіст за професією, аби дізнатись більше про своє коріння, невтомно набирала в тоді ще не так загальнодоступному Інтернеті прізвище свого батька – Нездропа. Завдяки американському телеканалу знайшла.

– Мого чоловіка батько репатрійований з Польщі під час операції “Вісла”. Батько з багатодітної сім”ї, їх було 6, і в один прекрасний день забрали всю сім’ю крім старшого. Старший син був тоді в Німеччині, його забрали на роботу під час війни. Він зник безслідно або його вбили, бо ніякої чутки не було, і батьки його як померлого згадували. А коли прийшов лист, ми зрозуміли, що він був живий. Його Дмитро звали. Доля занесла його в Австралію і він все життя шукав свою родину. І настільки його бажання було сильним, що після його смерті справу продовжила дочка.

vlcsnap-2016-06-13-15h25m20s945

На фото батька, які прислала Хелен, він схожий на свекра Наталі, як дві краплі води. Зустрітись рідним братам за життя не вдалось. Старший Дмитро помер в Австралії, так і не дізнавшись, де його родина. Батько Наталиного чоловіка до щасливої звістки про загублену рідню не дожив кількох днів. Проте відтоді не втрачають зв’язку діти. На перешкоді – відстань і мова, проте рідна кров єднає за тисячі кілометрів.

– Хочу побажати глядачам вірити в чудо, бути на позитиві, дивитись TV-4, яке надихає на добро, і ділитись історіями. Можливо, вони додадуть комусь оптимізму і мрій в житті.