Збірку прози та поезії «Для жінок. Про жінок» презентує Володимир Кучерявий

Презентації нової збірки поезії тернопільського поета з Теребовлі Володимира Кучерявого відбудуться 20 січня о 15:00 в приміщенні Теребовлянської княжої книгозбірні за адресою м.Теребовля, вул.Покрівка, 2, а також 31 січня о 15:00 в приміщенні Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Читати далі

Помер Сергій Сірий – автор пісні “Наш Тернопіль” (архівне відео)

Після важкої, виснажливої хвороби відійшов у вічність поет-пісняр, журналіст Сергій Сірий. Йому було 58 років. Працював у Тернополі в редакціях обласних газет «Вільне життя» та «Ровесник», редактором тернопільських відомчих періодичних видань «Рідне село» та «Ринок праці». Сергій Сірий – автор слів до понад двох сотень пісень. Рідному місту — «казці, в якій ми живем» присвятив чудову пісню «Наш Тернопіль», яка отримала широке народне визнання та, стала однією з найупізнаваніших візитівок міста.

І інформація для Тернополян, які хочуть віддати останню шану Сергію Сірому. Панахида розпочнеться сьогодні о 19-00 в малому залі Будинку печалі на вулиці Микулинецькій. Похорон завтра, 5 грудня Вічна пам‘ять…

ПОВНЕ ІНТЕРВ’Ю:

Богдан Боденчук. – Дім книги, 13.11.2017

Богдан Боденчук розповів у програмі “Дім книги” про збірки “Море” і “Постріл”, чому вже три роки не пише поезії та як почав писати прозу.

Теребовлянка Леся Розвадовська презентувала в Тернополі свою другу збірку

vlcsnap-2016-05-27-15h12m31s956Теребовлянка Леся Розвадовська презентувала в Тернополі свою другу збірку. До нею увійшло 26 віршів різноманітної тематики – про рідне місто, батьківщину та кохання. А ще пані Леся заспівала своїх пісень. Читати далі

Дмитро Лазуткін презентував у Тернополі свою збірку під назвою “Червона книга”

vlcsnap-2016-02-24-15h50m43s011Дмитро Лазуткін — український поет та журналіст – презентував у Тернополі свою нову збірку під назвою “Червона книга”. Автор називає її балансом війни та кохання – бо увійшли до неї вірші саме такої тематики. Читати далі

Сергій Жадан та Андрей Хадановіч презентували свої книги у Тернополі

vlcsnap-2015-04-20-16h50m02s88Мистецький фестиваль “Ї” відбувся минулими вихідними у Тернополі. У наше місто з’їхались українські, польські, білоруські письменники та шанувальники мистецтва зі всієї України. Свої книги на фестивалі презентували харківський письменник Сергій Жадан та білорус Андрей Хадановіч. Читати далі

Катя Кузьменко *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

Катя Кузьменко, 22 роки, м. Тернопіль

 

На твоїй лінії фронту холодно.
На моїй лінії фронту вітряно.
Скажи, скільки буде світанків сховано,
Скільки буде ще стаканів випито…

Скільки ще я за нагоди вилию?
Скільки мені на віку написано?
Знаєш, безсильні сильніші силою…
Знаєш, а сни можуть бути крилами.

Снися.

***

так ось
уяви

відчиняються двері
і Ти в запорошених берцах
стоїш на порозі
моєї злощасної
зйомної
хати

до біса тунелі
вокзали
мішені
мігрені
фронти і палати
коли дим Твоїх видихів
вдерся цигАрковим смаком
крізь всі мої грати

так ось
уяви

всі думки набувають смаку схолоднілої кави
і з присмаком крові
Ти стоїш на балконі
докурюєш
змерзнувши в руки
мені димно
і дивно
від тебе

розлука
не забрала своє
але знищила дні кольорові
не зумівши загріти все те
що ми звали людським
автоматними чергами виливши залишки крові,
й заховалась у дим

так ось
уяви

Ти забувши за все
засинаєш в долонях моїх захололих
від подихів зимних
кучугур снігових
заметілей
що друться зі сходу

засинай рідний мій
бо тепер я держу оборону
обійнявши тебе своїм доторком
зітканим з мрій
і забравши сльозами
Ввесь смуток доріг і надій,
що накрило із градів в степу за бентежну свободу

так ось
уяви

відчиняються двері
і Ти в запорошених берцах
стоїш на порозі
моєї злощасної
зйомної
хати

***

екзистенція передує есенції

цигарки
“три зорІ”
і блокнот

у резервах думок
знов галяк
і дефолт

я від нині
з собою заручена

не розлючена
не засмучена

зашифрована
в тисячах нот
що вистукують
чергу по Валовій

за висотами
темними
сірими
я доводжу
що не оніміла я
що жива на відсотків 500…

у кишенях як завжди “Гольфстрім”
в голові безпорядок
як в хаті
у задушливій темній кімнаті

існування породжує суть
я продовжую
будь мені
будь

як молитва у приторних спеціях
переплавлює кров мою в ртуть

екзистенція передує есенції

***

Палає ніч очима революції…
Палає ніч!
Горить очима злими!
Пообіцяй, як вернемось живими…
Ми погуляєм парками старими
тримаючись за руки…

Але ніч!!!
Горить очима повними надії…
Ще стихнуть злісні крики,
буревії…
І ті, хто з нами нині пліч оплІч
повернуться до хат своїх ЖИВИМИ.

І разом з ними
спокій і добро
наповнить серце кожної людини.

Хто сіє зло, не знає честі міри,
хто зрадив шану батьківської віри,
той вартий смерті…

Тиша на душі…
Як перед смерчем…
Ніби перед крахом…

Герой не той, що бачив все в житті…
Герой – це той, хто мовчки йде за правду,
навіть коли на чаші терезів
життя і вічність
чи свобода й зрада…

Палає ніч!
Гарчить безкарно ніч…
Чи бачить Бог, що в нього за плечима?!
Я тут за ПРАВДУ!!!
та перед очима
брехня,
абсурд
і купа протиріч…

Пообіцяй мені,
якщо повернемось живими,
то діти наші парками старими
разом із нами в мерехтінні свіч
побачать мир
і все, за що ми бились…

Якщо ми раптом вернемось живими…

Пообіцяй мені…

***

а тепер?
а тепер поговорим про мене

під куполом цирку підвисла мішень
у котру не поцілить ніхто

обіпершись на грип і хронічну мігрень
від озноби й безсилля завершує день
із закритим обличчям
в рудім кімоно

переживши останніх і передостанніх
скуштувавши усе що назвалось гріхом
по спіралі в безодню іде як востаннє

прокидається в ванній
і бачить в стакані
недопите червоне вино

ти хотів говорити?
то слухай

востаннє
в недопитім ковтку заморили мораль
стеля давить на груди і знищує пам’ять
одягнувши на очі подерту вуаль

видихаючи дим павутинного міста
і вдихнувши ковток нікотинових рим
усвідомлюєш як то під маскою тісно
але знов накладаєш спотворений грим

десь під купол навпомацки здавлено й вільно
у звичайну петлю із буденних речей
потрапляєш свідомо але не насильно
забуваючи страх алкогольних ночей

а тепер
ти ще хочеш щось знати про мене?
***

Ігор Петришин *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

ІМП-3Ігор Петришин, 31 рік, с.Великий Глибочок Тернопільського р-ну

 

Моє тіло прогинається під тиском кайдан,
А на голову поклали терновий вінок,
Моє серце щемить від рубцьованих ран
Та знаходжу можливість на повітря ковток.

Вириваюсь з тенет, що так душать вогнем,
Не піддамся я цим вогняним язикам,
Бо чим більше вони припікають мене,
Тим незламним й стійкішим становлюся я сам.

Хто здолає мене, патріота, борця?
Я ж відчув предків силу й всю велич держави
І боротись готовий до самого кінця,
Хоч які б не робили на мене облави.

Хочуть голос серця якось зупинити?
Хочуть ноги спинити, а руки зв’язати?
Досить тихо сидіти, як у грудях болить!
Так, вже досить брати мої й сестри мовчати!

Не дозволю паплюжити предків своїх,
Грізно всім відповім – я не здамся без бою!
Не один патріот за Вкраїну цю ліг,
Не один заплатив за життя головою.

Я люблю свій народ, я люблю свою мову,
Буду я говорити, співати, творити.
Я люблю бути щирим, активним й здоровим,
Бо мені так робити – це значить і жити!

WP-Backgrounds Lite by InoPlugs Web Design and Juwelier Schönmann 1010 Wien
170 queries in 6,713 seconds.