Роман Ніверовський, 20 років, смт. Козова, Тернопільська обл.
Всі кажуть «Он, я патріот»,
Всі кажуть «Так сильно люблю Україну».
А Він промовчав, і мовчки пішов на війну,
Любив Україну, і мовчки за неї загинув.
Всі кажуть «Коррупція, влада»
Всі кажуть «Ми хочемо змін».
І тільки самотняя мати
Хоче сина побачить живим.
Все сидить і чекає вона,
Що от зараз зустріне дитину.
А холодна безжальна війна
Вже загнала Його під руїни.
І жінки теж самотні сидять,
Все чекають з війни чоловіка.
А десь там, де танки гудять,
Вже навік зімкнулись повіки.
А ти кажеш, що долар по сорок,
І підняли ціну на взуття.
Нарікаєш завжди, а тим часом
Хтось воює за твоє життя.
Десь в холоднім глибокім окопі
Він сидить, молить Бога про те,
Шоб лиш сина побачить хоть оком,
Щоб побачить як той підросте.
І ця думка його зігріває,
Кожен день прибавляючи сил.
Ще надія живе, не вмирає
Та нажаль, щораз більше могил.
А покращень нема і не буде.
Ти правий, але знаєш чому?
Зачерствіли зсередини люди,
Які знають усьому ціну.
