додому Новини Раїска Цісельська *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

Раїска Цісельська *конкурс поезії “Любов врятує Україну”*

722

Раїска Цісельська, 39 років, Тернопільська обл. Збаразький район с. Кривчики

 

Холодні листопадові дощі…
Проиоклі болі, протрезвілі очі
На половині шляху від безпомочі,
Так хочеться забути біди всі.

Промерзлі руки, стомлена душа
Прозябла совість у куточку серця.
Німим благаням голосно озветься,
Але ніхто не чує. Бо німе.

Ми ж з вами добре бачимо усе
І підсвідомо , Крик на допомогу
Ми з вами чуєм , та не маєм змоги
Змінити вмить усе. Змінити вмить усе…

В холодні листопадові дощі
Напіврозтрощена , напівпочута. Але,
На пів дорозі до майбутнього
Країна наша все ж іде в перід!

 

**

Молилася матір за сина , за дочку.
Ночами йому вишивала сорочку,
Її виплітала узором кофтину
Молилася матір за доньку, за сина.

Просила у Бога здоров’я і долі;
І сонця на небі, і жита у полі ,
І світлої днини , і щастя , і сили …
Молилася матір за доньку, за сина .

Просила щоб не оступились з дороги,
Щоб жили по правді , щоб жили у згоді,
Щоб мали поняття про єдність родину,
Молилася матір та кожниї днини.

А діти – з маленьких вмить стали дорослі,
А в матері – ниточки срібні в волосі,
А в матері – зморшки уже на обличчі.
Усе це тривоги за рідних , за близьких.

І де б не були її діти далеко
Усе відчуває матусине серце.
Від горя і болю, від смутку і злості
Вона захищає дітей своїх досі!

Роки пролітають , проходять століття
А Матері образ завжди є незмінним.
Вона захищає людей в світі цьому,
І молиться Богу , і просить у нього :

Для Всесвіту – миру , для Людства – спасіння
Усім дітям – Ласки , Добра і Терпіння
Батькам – щоби завжди гордились за діток,
Щоб наша Планета мільйони літ квітла!!!

Ще молиться Матір та Богу щоднини
За рідних, за близьких, і за Батьківщину
За те щоби люди не були рабами
За Честь і за Славу своєї держави.

За кожен шматочок блакитного неба,
За ліс і за річку ; за все що нам треба
За зламані душі , обпалені долі
За щастя без болю; За нас із тобою!
Раїса Цісельська

***

Надумана кимось , непотрібна , війна
Стурбовані , змучені люди
А може усе це – спланована гра ?
Навіщо ,за що нам ці муки ?

Роздвоєна сутнісьть , і стомлені сни
Мільйонів скалічені долі…
Напівпроголошені люди – чужі
У нашому спільному домі …

Заплакана матір, і той , Боже ,крик…
Не голосно плаче , а мовчки…
Немов в задзеркалі лишились її
Надії , добро , безтурботнісьть.

Десь за паралелью лишилось усе…
Тут- недруг , що був завжди братом,
І в справжніх реаліях наших часів
Схотів нас всіх скорегувати .

В облесливій, навіть зухвалій , брехні
Вже здалось усе передбачено,
Але всеж знайшлися обличя такі ,
Яким за добро ми відячимо:

Якими гордитись ми будем завжди
Які помирали за правду.
То нашої неньки є справжні сини:
Розумні , могутні ,відважні!

Яким , посилаючи, свого листа
Багато простих Українців
Вселяють надію і віру. І ще
Їх просять: “Вертайтесь скоріше”.

Вертайтесь скоріше , і тільки живі
Ніки не переможені,
До мами , дружини , дітей і рідні
Найкращі солдати, нескорені.

До мами, дружини, дітей і рідні
Найкращі солдати . Нескорені

Страждена й свята , україньська земля
Вмивається кровю і стогне …
Холодна , надумана кимось,війа
Нехай вже закінчеться, Боже

Холодна, надумана кимось,війна
Нехай вже закінчиться ,Боже !

Цісельська Раїса

**

Наболіле
Осінь золота? Ні!
Закривавлена і задурманена
Зболена уся
Вся в обмані вона ,і у ранах вся!
Спалена вогнем ; Смогом Здимлена,
Покалічена…
Осінь золота ? Ні?
Вона кулями наскрізь прострілена.

Господи прости
Наші “зовсім маленькі” погрішності
Боженьку посли
Нам всім миру, надії і єдності;
Ще допоможи
Пережити байдужісьть ,і не людськісьть.
Господи спаси!
Дай нам більше терпіння і чесності.

Осінь золота? Ні!
Вона змучена , вона згорьована…
Мамина сльоза
По обличі стікає із зморшками;
Батькова – “скупа”
Всередині очей залишилася .
Осінь золота? Ні!
Вона слізьми із крові умилася.

Раїса Цісельська

***

Надумана кимось , непотрібна , війна
Стурбовані , змучені люди
А може усе це – спланована гра ?
Навіщо ,за що нам ці муки ?

Роздвоєна сутнісьть , і стомлені сни
Мільйонів скалічені долі…
Напівпроголошені люди – чужі
У нашому спільному домі …

Заплакана матір, і той , Боже ,крик…
Не голосно плаче , а мовчки…
Немов в задзеркалі лишились її
Надії , добро , безтурботнісьть.

Десь за паралелью лишилось усе…
Тут- недруг , що був завжди братом,
І в справжніх реаліях наших часів
Схотів нас всіх скорегувати .

В облесливій, навіть зухвалій , брехні
Вже здалось усе передбачено,
Але всеж знайшлися обличя такі ,
Яким за добро ми відячимо:

Якими гордитись ми будем завжди
Які помирали за правду.
То нашої неньки є справжні сини:
Розумні , могутні ,відважні!

Яким , посилаючи, свого листа
Багато простих Українців
Вселяють надію і віру. І ще
Їх просять: “Вертайтесь скоріше”.

Вертайтесь скоріше , і тільки живі
Ніки не переможені,
До мами , дружини , дітей і рідні
Найкращі солдати, нескорені.

До мами, дружини, дітей і рідні
Найкращі солдати . Нескорені

Страждена й свята , україньська земля
Вмивається кровю і стогне …
Холодна , надумана кимось,війа
Нехай вже закінчеться, Боже

Холодна, надумана кимось,війна
Нехай вже закінчиться ,Боже !

Цісельська Раїса