Надя Клебан, 15 років, с.Покропивна, Козівський район,Тернопільська область
Де зелені луги та квітучі сади,
Де лунає дзвінко пісня солов’я,
Там, де проходять дитинства сліди,
Це все є Україна моя.
Така рідна для серця земля,
Там мелодії наспівує вітер
І гучно лунає крик журавля,
Та щиро сміються діти.
Там мова миліша за все
Та щирою є пісня народу,
Вона любов до сердець несе.
І кожен скаже: “Я-козацького роду!”
Там стежина веде до безкраїх полів,
Там калина цвіте під сонцем яскравим
І річка синя тече серед жовтих ланів,
Там соняшники приваблюють цвітом золотавим.
Та настала в Україні лихая година
І ріки крові пролились,
Похилилась додолу червона калина
І все знову повторюється,як було колись.
Кровава війна життя у людей забирає,
Загарбницькі руки руйнують усе,
Мати єдиного сина туди відправляє
І ніхто його уже не спасе.
Та чому ж зневірились ви?
Ми патріотами маємо бути.
Це єдине, що допоможе перемогти!
Ми маємо один одного просто почути.
І країну любити понад усе,
Мову свою солов’їну,
Нехай серце щиру любов несе,
А не підлість свою зміїну.
Любов до рідної неньки землі,
До шелесту трав та співу птахів,
До квітки,яка розцвівши навесні,
Радує око після снігів.
Любов врятує весь світ
І нашу славну Україну,
І навіть через сотню тисяч літ
Ви побачити ту рідну стежину.