ти знаєш як мені потрібна твоя воля
а я вогненними ночами тих гостей
мушу вичікувати і прибирати з поля
я мила за твою свободу
життя своє звоюю ворогам
щоб діти мали змогу пити воду
я Батьківщину рідну не продам
ти себе вибач лютий враже
що несвідомо топчеш людський прах
так думаю я завжди і ні разу
ти нелюд в закривавлених очах
ти хоч подумай,змусь все розуміти
свою свідомість зазомбований свій світ
що помирають в страшнім горі діти
які так мріяли побачити політ
ти своє серце визволи від нього
ти вбий його того ,що в середині там сидить
ти наганяєш на людей тривогу
ти кат,який від злості аж димить
а знаєш мені взагалі не шкода
віддати за дітей життя
я тільки молюся чимдуж до Бога
щоб в них було хороше майбуття
а я потім безликим світлим птахом
сяйну в небесну даль а ти не плач
я з’явлюся у сні тобі монахом
я потім буду вічний твій глядач
