Перша згадка про зубні хвороби знайдена у староєгипетському трактаті, що був написаний близько 1550 року до нашої ери, відомому як папірус Еберса. Він містить понад 900 рецептів зілля для лікування різних захворювань. Серед них одинадцять рецептів мазей, що використовувалися у хворобах зубів і ясен.
Як медична спеціальність стоматологія зародилася в Європі лише на межі 17 і 18 сторічь. Цьому сприяли праці французького хірурга П’єра Фошара, якого вважають батьком наукової стоматології. Проте інструменти для лікування зубів з’явилися вже давно. Імовірно, першим з них були щипці для екстракції зубів, які з’явилися ще за часів Гіппократа.
Впродовж багатьох століть стоматологія віддалялася від медицини. Цей зв’язок намагалися зберігати арабські лікарі. В 11 столітті кордовський хірург Абул- Касім у своїй книзі зобразив зубні інструменти. Проте, вдосконалити зуболікарські щипці вдалося італійцю Джованні Арколі, який не тільки видаляв хворі зуби, але й пломбував їх золотом.
Аж до 17 століття зуболікування зводилося переважно до видалення хворих зубів, яким найчастіше займалися не медики, а банщики, коновали і цирульники. Оскільки лікарі були непрофесійними, а знеболювальних препаратів не існувало, люди повинні були терпіти біль. Тож боялися ходити до так званих стоматологів. Намагалися відтягнути похід, або ж чекали поки хворий зуб не випаде.
У 17 столітті була створена бормашина, лікувати зуби стало легше, але біль при цьому не зменшувався. Хоча з часом бормашини вдосконалювалися і сьогодні мають сучасний і гарний вигляд, багато людей боїться відвідувати стоматолога, адже їх лякає звук бормашинки, а ще безліч приборів на столі у лікаря. Та боятися зовсім не варто, бо ж зуби – це родзинка нашого обличчя. А доглянуті і здорові – вони утіха для їхнього власника.
